АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1658/11 Головуюча у першій інстанції – Гаврасієнко В.О.
Категорія: 68 Суддя - доповідач апеляційного суду – Мурлигіна О.Я
Постанова
Іменем України
7 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Козаченка В.І.,
суддів - Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання – Кулик О.В.,
за участю позивачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2010 року по справі за
позовом
ОСОБА_3 до управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду в Заводському районі м. Миколаєва (далі – УПФ), в якому зазначала, що вона має статус потерпілого внаслідок Чорнобильській катастрофи та отримує пенсію, як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, а тому має право й на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі – Закон №796-ХІІ). Розмір виплат цих пенсій, що здійснює відповідач, не відповідає вимогам Закону №796-ХІІ).
Посилаючись на те, що розмір призначених їй та виплачених пенсій не відповідає розміру, встановленому цим Законом, а відповідач відмовив провести перерахунок, позивачка просила визнати дії УПФ незаконними, та зобов'язати провести перерахунок пенсії з 22 травня 2008 року.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2010 року позов задоволено. Дії відповідача визнано незаконними, на УПФ покладено обов'язок здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Грі пас В.М. є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, та має право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, встановлюються у вигляді : а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій не можуть бути меншими, ніж: по III групі інвалідності - шість мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього закону інвалідам ІІІ групи цієї категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі –Закон №1058-ІУ) встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Позивачка отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за статтями 50 та 54 Закону №796-ХІІ.
Розрахунок державної та додаткової пенсії ОСОБА_3 до 1 січня 2008 року відповідач здійснював відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, тобто в меншому розмірі, ніж передбачено Законом №796-ХІІ .
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати пенсій до 1 січня 2008 року в розмірі, меншому ніж встановлено статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, є неправомірними.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (підпункти 12 та 15 пункту 28 розділу ІІ ) змінено редакцію статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ). Цими нормами, які набули чинності з 1 січня 2008 року, передбачено, що державна пенсія інвалідів ІІІ групи не може бути меншої ніж 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія – 15 процентів цього мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Отже, розмір державної та додаткової пенсії з 1 січня до 22 травня 2008 року визначався статтями 50 та 54 Закону №796-ХІІ в новій редакції, а після 22 травня 2008 року – в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року.
Таким чином, у 2008 році тільки з 22 травня у позивачки виникло право на перерахунок державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Законом №796-ХІІ, в попередній редакції, а тому суд першої інстанції правомірно зобов’язав відповідача перерахувати державну та додаткову пенсії саме з 22 травня 2008 рік. Тому висновок суду про задоволення вимог позивача є законним та обґрунтованим.
Між тим, суд першої інстанції помилково послався на редакцію статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ , яка рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнана неконституційною, невірно визначив пріоритет підзаконних актів, якими є постанови Кабінету Міністрів України, над законом, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
В 2009 та 2010 роках бюджетне законодавство не встановлювало будь-яких обмежень у застосуванні правил статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, не можуть бути підставою для нарахування державної та додаткової пенсій розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та № 654 від 16 липня 2008 року.
Інших доводів, які стосуються висновків суду та застосування ним норм пенсійного та бюджетного законодавства, в тому числі і застосування правил статті 100 КАС України, апеляційна скарга не містить.
Керуючись ст.ст. 195, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_3 державну та додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 22 травня 2008 року по 1 травня 2010 року, виходячи із величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеної законом на відповідні періоди.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: