АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4/11 Головуючий у першій інстанції Спінчевська Н.А.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю:
позивачки ОСОБА_3,
представника позивачки ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення
Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 року
за позовом
ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про поділ майна,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року ОСОБА_7 звернулася з позовом до ОСОБА_5 з вказаним позовом.
Позивачка зазначала, що під час шлюбу з відповідачем вони придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 2108 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та гараж АДРЕСА_2. Однією сім’єю вони не проживають, у зв’язку з чим є необхідність поділити майно, що добровільно вони зробити не можуть.
Посилаючись на те, що на її утримання знаходиться неповнолітня донька, а відповідач сплачує аліменти нерегулярно, та ці аліменти є недостатніми, позивачка просила виділити їй квартиру, відступивши від рівності часток, а відповідачу гараж та автомобіль.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 року позов задоволено частково. Позивачці та відповідачу виділено у власність по Ѕ частині квартири, гаражу та автомобіля. Також судом розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду в частині поділу квартири та гаражу та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта суд не врахував суттєві обставини справи, а саме того, що квартира придбана на гроші його матері, а тому не є спільною власністю подружжя, що гараж на час розгляду справи проданий, а покупець не був притягнутим до участі у справі, хоча подав позов про визнання договору купівлі - продажу гаражу дійсним.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 25 січня 1997 року під час якого у них в червні 1997 року народилася дочка ОСОБА_8. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2007 року згаданий шлюб розірвано.
В період шлюбу, а саме 1 липня 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі – продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Договір зареєстровано на товарній біржі та в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації». 5 травня 1999 року між відповідачем та ОСОБА_10 укладено письмовий договір купівлі – продажу гаражу АДРЕСА_2, а 7 жовтня 1999 року відповідачем придбано автомобіль ВАЗ 2108, з реєстраційним номером НОМЕР_1, на підставі довідки – рахунку від 6 жовтня 1999 року.
За такого суд дійшов правильного висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, та при його поділі необхідно виходити з рівності часток власників майна. Також суд обґрунтовано визнав за сторонами право власності по Ѕ частині квартири.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з порядком поділу гаражу та автомобіля, проведеним судом. Суд фактично не провів реального поділу такого майна, про що просила позивачка.
Вказане майно, необхідно було поділити, застосувавши положення ч.ч.1,2 ст. 71 СК України.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду відповідач заявив, що ринкова вартість автомобіля ВАЗ складає 15000 грн., а гаражу - 39 000 грн. Позивачка не погодилася з такою оцінкою майна, у зв’язку з чим, за її клопотанням колегією суддів була призначена судова експертиза. Однак в наступному позивачка відмовилася від проведення експертизи відносно автомобіля, заявивши про те, що погоджується з його вартістю в 15 000 грн., що вона підтвердила також в апеляційному суді 31 березня 2011 року.
За такого колегія суддів вважає, що при поділі автомобіля ВАЗ, необхідно виходити саме з такої його вартості.
Щодо вартості гаражу, то згідно з висновками судово - технічної експертизи № 7394 його ринкова вартість складає 38914 грн.
Виходячи з рівності часток в спільному майні подружжя, кожній із сторін необхідно виділити майна на 26957 грн. (15000 + 38914 =53914 :2=26957 грн.).
Оскільки право керування має відповідач, він же й користується автомобілем, то йому необхідно виділити у власність як автомобіль, так й гараж. А з нього на користь позивачки необхідно стягнути 26957 грн. – половину вартості вказаного майна.
Інші доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.
Так, договір купівлі - продажу квартири в частині покупця не визнавався недійсним. Також відповідачем не надано достовірних та допустимих письмових доказів придбання ним квартири на гроші подаровані його матір’ю саме йому, а не його сім’ї .
Щодо продажу гаражу, то належним доказом цього є нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу, якого у справі не має. Рішення кооперативу щодо виключення відповідача з його членів та прийняття в члени кооперативу іншої особи, в даному випадку не свідчать про перехід до такої особи права власності на гараж.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України колегія суддів ,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 року в частині поділу гаража та автомобіля скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Виділити у власність ОСОБА_5 автомобіль ВАЗ 2108 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та гараж АДРЕСА_2, розташований в м. Миколаєві.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 26957 грн. (двадцять шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят сім грн.) компенсації за її Ѕ частки права власності в зазначених гаражі та автомобілі.
В інший частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: