АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1159/11 Головуючий у 1-й інстанції Коваль В.І.
Категорія: 57 Доповідач в апеляційній інстанції Кутова Т.З.
П О С Т А Н О В А
іменем України
23 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л., Кутової Т.З.,
при секретарі: Богуславській О.М.
розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Заводському районі
м. Миколаєва (далі – УПФ)
на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2008 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2006 р. по 2007 року включно та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги та виплатити заборгованість в сумі 2733 грн. 30 коп., а також надалі нараховувати та виплачувати вказане підвищення.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2009 р. позов задоволено.
Зобов’язано УПФ виплатити позивачу на погашення заборгованості по виплаті підвищення пенсії за період за 2006 – 2007 рр. у сумі 2733 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Таким чином, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р.
Однак, суд не звернув увагу на наведені вище обставини щодо періодів, коли дія спірної норми не була зупинена і помилково вважав вірним покласти обов’язок щодо перерахунку за весь період 2006-2007 років.
Так, суд невірно зобов’язав відповідача виплатити недоплачену пенсію за 2006 рік, оскільки спірні пільги у цей період фактично, як зазначено вище, не запроваджувались та з 1 січня по 8 липня 2007 р. і з 1 січня по 21 травня 2008 р., виходячи з положень наведених рішень Конституційного Суду України
Крім того, не можна погодитись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача недоплачених сум пенсії та зобов’язання надалі виплачувати підвищення, оскільки такий спосіб захисту не прийнятний до спірних правовідносин з урахуванням особливостей законодавчого регулювання соціальних відносин. З метою захисту порушених прав громадян у сфері соціального захисту суд може визнати дії відповідача незаконними та в такому разі зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати судове рішення про стягнення конкретних сум.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
За такого, апеляційна скарга підлягаю частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині зобов’язання перерахунку пенсії та стягненню її в твердій грошовій сумі з постановленням в цій частині нової постанови.
Керуючись ст.ст.198, 202, 207 КАС України, колегія суддів
П о с т а н о в л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2009 р.
в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Миколаєва здійснити ОСОБА_2 перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період 2006-2007 рр. та стягнення пенсії у розмірі 2733 грн. 30 коп. скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 09 липня по 31 грудня 2007 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції
Головуючий:
Судді: