Справа № 2-707/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"09" лютого 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого  

судді                                                                Ящук Т.І.

при секретарі                                                  Жиленко Ю.Г.

з участю      позивачки                                   ОСОБА_1

представника позивачки                                ОСОБА_2

представника відповідача                              Мікайилова Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного  акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 , треті особи –Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_4  - про визнання недійсними договору  поруки та договору іпотеки , -

встановив :

          Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_3 до відповідачів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, посилаючись на наступні обставини.   

          18.05.2007 року між відповідачами було укладено кредитний договір, згідно з яким  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»надав  ОСОБА_3 кредит в розмірі 76347 доларів США строком на 120 місяців з 18.05.2007 року по 18.05.2017 року включно.

          В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»було укладено договір поруки, за яким вона зобов’язалась відповідати перед банком всім своїм майном за належне виконання зобов’язань ОСОБА_3 умов кредитного договору.

          Позивачка вважає, що договір поруки укладений з порушенням вимог закону, оскільки має бути трьохстороннім договором, тоді як він укладений лише між банком  та поручителем ОСОБА_1 На даному договорі відсутній підпис ОСОБА_3  та відсутній розділ щодо умов припинення поруки за договором. Відсутність на договорі підпису третьої сторони не може спростовуватись усною згодою, отже договір поруки вчинений з недодержанням письмової форми, тому є нікчемним.

          Того ж дня  між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, за умовами якого ОСОБА_3 зобов’язаний повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 76347 доларів США.

          Проте договір іпотеки не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються.

          На момент посвідчення договору іпотеки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали двох дітей : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.  Згідно з наданою довідкою ДНЗ «Монтессорі –Сад»від 26.03.2010 року ОСОБА_2  відвідував дитячий садок з січня 2007 року,  а ОСОБА_3 –з грудня 2008 року по даний час за адресою АДРЕСА_1, та проживали постійно за адресою АДРЕСА_2

          Працівники банку  при укладенні договору іпотеки  у ОСОБА_1 вимагали лише довідку про зареєстрованих у вказаній квартирі, а хто проживає у квартирі –банк не цікавило.   ОСОБА_1 під час укладання договору іпотеки  попереджала представників банку, що має дітей, однак представники банку під загрозою ненадання кредиту заборонили попереджати про це нотаріуса.

          Позивачка вважає, що  договір іпотеки був укладений з порушенням ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»,  ст. 29 , ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України , ст. 177 Сімейного кодексу України , тому просила :

          - визнати договір поруки № 1 від 18.05.2007 року таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства в частині недодержання письмової форми ;

          - визнати договір поруки № 1 від 18.05.2007 року таким, що суперечить інтересам малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.,

          - визнати договір поруки недійсним ;

          - визнати договір іпотеки  до кредитного договору від 18.05.2007 року, таким, що укладений з порушенням вимог законодавства України,

          -  визнати договір іпотеки від 18.05.2007 року недійсним ;

          - зобов’язати  приватного нотаріуса Ковальчука С.П. виключити запис щодо обтяження квартири АДРЕСА_2 з державного  реєстру іпотек.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1  та її представник  ОСОБА_2 підтримали заявлені  в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 позовні вимоги про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки від 18.05.2007 року, просили позов задовольнити в повному обсязі.

          Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Мікайилов Р.Р. позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки договір поруки укладений з дотриманням вимог закону. Щодо укладення договору іпотеки, то позивачка не повідомляла банк про те, що в квартирі проживають її малолітні діти, а з наданих нею документів  вбачалось, що в квартирі зареєстрована лише ОСОБА_1

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно  не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, заперечень на позов не надав, судом визнано за можливе розглянути справу в його відсутності.

          Третя особа –приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 71).

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації  також подав заяву про розгляд справи в його відсутності,  просив вирішити справу  відповідно до вимог діючого законодавства  з максимальним врахуванням інтересів неповнолітніх дітей ( а.с. 68).

          Вислухавши   позивачку, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          18.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/9407/82/55632, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної  кредитної лінії з лімітом 76347 доларів США строком на 120 місяців з 18.05.2007 року по 18.05.2017 року, згідно графіку надання кредиту. Процентна ставка за  користування кредитом складає 13,75 % ( а.с. 84- 88).

          18.05.2007 року  між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1  було укладено договір поруки № 1, відповідно до якого  поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед банком відповідати по боргових зобов’язаннях боржника ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору № 014/9407/82/55632 від 18.05.2007 року, а саме : повернути кредит в розмірі 76347 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку в розмірі та строки та у випадках, передбачених кредитним договором ( а.с. 16-18).

          Відповідно до п.1.5 договору поруки, поручитель ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згодна виступати поручителем за борговими зобов’язаннями.

          Відповідно до  ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за  виконання ним свого обов’язку.  Поручитель  відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

          Відповідно до ч.2, 3 ст. 626 ЦК України, договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

          Отже, договір поруки є способом забезпечення виконання зобов’язань, який полягає у залученні третьої особи –поручителя до основного зобов’язання, яке виникло між боржником і кредитором. При цьому  боржник не стає стороною  в договорі поруки, який укладається між кредитором боржника і поручителем.   За своїм змістом договір поруки є одностороннім, оскільки в договорі поруки кредитор наділений лише правами, а поручитель - обов’язками.

          Враховуючи викладене, твердження позивачки про те, що договір поруки є тристороннім, що у зв’язку з непідписанням договору боржником  не дотримана письмова форма договору, тому він є нікчемним, -  суд вважає безпідставними , такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

          Твердження  про  таку підставу для визнання договору поруки недійсним як відсутність  у договорі розділу щодо умов припинення поруки за договором, - також є безпідставними, враховуючи наступне.

          Параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України  не встановлено переліку істотних умов договору поруки та конкретних вимог до змісту договору поруки, тому при укладенні такого договору сторони керуються загальними вимогами, встановленими ст. 547,  553-559 ЦК України.

          Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

          Розділом 4 договору поруки  від 18.05.2007 року  передбачено, що договір набирає чинності  з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових  зобов’язань за кредитним договором . Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань у повному обсязі. Порука припиняється, якщо  банк в межах трирічного строку з дня настання строку виконання боргового зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

          Відповідно до п. 5.4 договору поруки, сторони договору визначили, що договір підписаний сторонами на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов’язань. Сторони цього договору погодили, що з укладанням цього договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов. ( а.с. 18).

          18.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, що виступає майновим поручителем ОСОБА_3,  було укладено договір іпотеки до кредитного договору № 014/9407/82/55632 від 18.05.2007 р.,  посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 2599з ( а.с. 19-22).

          Вказаний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає із кредитного договору від 18.05.2007 року, укладеного між іпотекодержателем і позичальником, за умовами якого  ОСОБА_3 зобов’язаний до 18.05.2017 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 76347 доларів США, сплатити проценти за користування ним та можливу неустойку, в  розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договором.

          Предметом іпотеки є нерухоме майно –квартира АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 05.03.2001 року.              Вказана квартира складається з однієї житлової кімнати, площею 17,3 кв.м., має загальну площу 40,9 кв.м. Заставна вартість предмета іпотеки  визначена сторонами в сумі 540000 грн.

          Відповідно до п.2.1.1 договору іпотеки, ОСОБА_1 гарантувала, що предмет іпотеки знаходиться у її власності, до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, під забороною ( арештом) , а також заставою, у тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб ( за договорами найму, оренди тощо) як в межах України, так і за межами України немає.

          Предмет іпотеки знаходиться в іпотеці у іпотекодержателя та передається в наступну іпотеку згідно листа ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 18.05.2007 року № 04/1528. ( а.с. 19)

          Згідно з п.4.1.10 договору іпотеки, ОСОБА_1  зобов’язалась на час дії цього договору не реєструвати жодних осіб без дозволу банку у заставлену квартиру та без дозволу банку  не надавати заставлену квартиру в оренду ( а.с. 20)

Відповідно до ст. 317 ЦК України , власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном .   Оскільки ОСОБА_1  є єдиним власником квартири  АДРЕСА_2 , то мала  право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, в тому числі і передати його в іпотеку. 

          Як вбачається з копії свідоцтв  про народження, виданих відділом РАГС Дарницького РУЮ у м. Києві 20.01.2004 року  та 23.11.2006 року , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року , та ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а.с. 11-12).

Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.   

Доказів, які б свідчили, що власником квартири були інші особи, зокрема,  малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , або ж у них були майнові права на це приміщення, позивачкою не подано.

За таких обставин безпідставними є посилання  на те, що оспорюваний договір міг бути укладений лише при наявності попередньої згоди органу опіки і піклування, як це встановлено ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства».

Цими правовими нормами передбачена необхідність отримання згоди органу опіки і піклування у випадках укладення угод батьками щодо майнових прав  дитини.

Отже, договір іпотеки  від 18.05.2007 року не зачіпає майнових прав малолітніх дітей іпотекодавця, оскільки вони таких прав на квартиру не мали і не мають.

Отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування передбачено  також ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»у випадках здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Між тим, належних доказів, які б підтверджували реєстрацію у квартирі АДРЕСА_2  малолітніх ОСОБА_3, 2003 р.н. та ОСОБА_3, 2006 р.н. та виникнення у них  права на користування цим жилим приміщенням, не подано.

Згідно з довідкою форми № 3 , наданою ОСОБА_1 до банку,  вона  як власник квартири  одна була зареєстрована за вказаною адресою ( а.с. 55) .  Як вбачається з договору кредиту, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою :  АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 3 Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація –це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи  та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади з питань реєстрації.

          Відповідно до ст. 6 вказаного Закону , громадянин України,   а   також   іноземець   чи   особа  без громадянства,  які перебувають в Україні  на  законних  підставах,  зобов'язані протягом  десяти  днів  після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.                Для реєстрації особа подає: письмову заяву,  паспортний документ.  Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства  України.

На підтвердження  викладених у позові обставин  позивачка надала суду довідки Дошкільного  навчального закладу «Монтессорі-Сад»від 26.03.2010 року про те, що ОСОБА_3 , 2006 р.н., відвідує вказаний заклад з грудня 2008 року, а ОСОБА_2, 2003 р.н., - з січня 2007 року ( а.с. 45-46) ;  довідки Поліклініки Дарницького району м. Києва про те, що діти перебувають на обліку в поліклініці з 2003 року та з 2006 року відповідно (а.с. 17)

Однак вказані довідки не  підтверджують зареєстроване в установленому порядку місце проживання дітей  та  не є належними доказами щодо виникнення у них права користування квартирою АДРЕСА_2.      Лише та обставина, що ОСОБА_3, 2003 р.н. та ОСОБА_3, 2006 р.н. є дітьми ОСОБА_1  не тягне за собою виникнення у них  права на користування належною власнику квартирою.   

Посилання позивачки  на те, що місце проживання дітей після народження вона зареєструвала в поліклініці , є безпідставними та суперечать вимогам  ст. 3,6 Закону України «Про  свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Як вбачається  з довідки форми № 3 , виданої ЖЕД № 201 КП «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва 12.11.2010 року,  місце проживання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстроване за адресою вказаної квартири у 2008 році ( а.с. 69).

На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що  для укладення договору іпотеки, за яким ОСОБА_1  передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру, не було необхідності отримувати попередній дозвіл органів опіки та піклування, а, відповідно, відсутні підстави для визнання цього договору недійсним виходячи із обставин, якими обґрунтовувався позов.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва  від 25.12.2008 року, що набуло законної сили ,  було задоволено позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. З  відповідачів  стягнуто солідарно на користь банку заборгованість в сумі 457151 грн. 92 коп.  Також вказаним рішенням звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2

Як вбачається з вказаного рішення, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки  визнали повністю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, 2003 р.н. та ОСОБА_3, 2006 р.н.,  є необґрунтованими та безпідставними, тому в  задоволенні позову про визнання недійсними договору  поруки та договору іпотеки від 18.05.2007 року –необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного , ст. 6, 14, 15, 29, 203, 242, 547, 553-559, 626 Цивільного кодексу України , ст. 7, 177 Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 3, 6  Закону України , «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», керуючись  ст. ст. 3, 10, 57, 60, 88, 209, 212 - 215, 218  ЦПК України, суд,-

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 , треті особи –Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_4  - про визнання недійсними договору  поруки та договору іпотеки від 18.05.2007 року   - відмовити.                         

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва   шляхом  подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а в разі оскарження рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення  рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя   :  підпис