Справа № 22-а-673/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Клюба В.В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Девляшевського В.А.
суддів: Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на рішення Галицького районного суду від 26 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Галицького районного суду від 26 серпня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 26 серпня 2010 року, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум.
На дане рішення Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що управління Пенсійного фонду в питанні виплати та призначення пенсій наділене лише виконавчими функціями, а тому розпоряджається коштами ПФУ чітко за їх призначенням та не вправі самовільно здійснювати з коштів бюджету ПФУ фінансування пенсій, доплат та допомоги, передбачених законами України, в яких визначено, що такі виплати здійснюються тільки з коштів Державного бюджету України.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі на користь позивача певної суми, суд не з'ясував чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок пенсійного фонду для виплати їх особам, які мають статус дитини війни, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти та чи має право пенсійний фонд проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів.
Апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і відноситься до категорії громадян, яким надано статус дитини війни та має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». .
Відповідно до статті 6 даного Закону в редакції, яка діяла на період спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило та на звернення позивача неправомірно відмовило у здійсненні таких нарахувань та виплат.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.
При визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до статті 6 зазначеного Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Рішення постановлено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі відхилити.
Рішення Галицького районного суду від 26 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді Л.В. Ясеновенко
П.І. Проскурніцький