Справа 688/2067/24

№ 2/688/695/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2024 року                                                                 м. Шепетівка

       Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді                Стаднічук Н.Л.,

при секретарі                Березюк Н.А.,

з участю позивача                 ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

                                ВСТАНОВИВ:

09.05.2024  ОСОБА_2 звернулася до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_3 про визнання будинку в АДРЕСА_1 та автомобіля «Опель Зефіра», днз НОМЕР_1 , спільним майном подружжя та визнання права власності на частину будинку в АДРЕСА_1 та автомобіль «Опель Зефіра», днз НОМЕР_1 .

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 5 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 9 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та пояснила, що з лютого 2012 року по 2023 рік проживала з відповідачем у спірному будинку, який вони придбали разом за спільні кошти та в якому разом робили ремонт. В період 2022-2023 роки вони перебували у зареєстрованому шлюбі, за цей час придбали автомобіль «Опель Зефіра», яким на теперішній час користується відповідач. Наразі, відповідач не пускає її до будинку, змінив замки, заварив ворота та хвіртку.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Сторони з 20 травня 2022 року по 19 вересня 2023 року перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) 31.05.2022, актовий запис № 202, та не заперечується сторонами.

27.06.2012 ОСОБА_3 придбав у власність жилий будинок з належними господарськими спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського округу Рябим П.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1373.

Згідно листа Територіального сервісного центру № 6845 № 31/22/5-К-1за від 07.02.2024 згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_3 станом на 07.02.2024 зареєстровано автомобіль OPEL ZAFIRA, 2009 р.в. від 03.06.2023, об`єм двигуна 1796.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні показали, що сторони з 2012 року почали проживати разом в АДРЕСА_2 у матері позивачки як подружжя, після цього придбали будинок по АДРЕСА_1 та стали проживати в ньому. Будинок придбавали за спільні кошти, позивачка отримувала пенсію та аліменти на утримання дитини від попереднього шлюбу, а також мала власні заощадження. Після купівлі будинку позивачка робила у ньому ремонт, хоча в цей час була вагітна. Відповідач в цей час не працював та доходу не мав. В 2013 році сторони почали займатися підприємницькою діяльністю, відкрили бар.

Згідно наявних в справі фотознімках сторони в січні та червні 2012 року зображені разом та проводили спільний відпочинок.

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч.ч.3, 4 ст.368 ЦК України).

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі і гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч.ч.1-3 ст.61 СК України).

В силу ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають значення для справи. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

В силу ч.2, ч.4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

В силу ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В силу ч.ч.1,2  ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

       Велика Палата Верховного Суду у справі № 209/3085/20 вважала правильним висновок судів про те, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Крім того, ВП ВС констатувала, що внаслідок його виділення у власність відповідачеві і такого стягнення право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Отже, судом встановлено, що з лютого 2012 року по 20 травня 2022 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Оскільки будинок в АДРЕСА_1 набутий за час перебування позивачки та відповідача у фактичних шлюбних відносинах, він є спільною сумісною власністю сторін.

В зв`язку з припиненням спільного проживання та розірванням шлюбу, будинок підлягає поділу між сторонами в рівних частках, оскільки сторони не спростували презумпцію рівності часток подружжя.

За таких обставин, позовна вимога про визнання права власності на частину будинку підлягає задоволенню.

Позовна вимога про визнання будинку в АДРЕСА_1 спільним майном подружжя задоволенню не підлягає, оскільки не призводить до захисту прав позивачки, а тому є неефективним способом захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року в справі № 523/14489/15-ц зазначила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

З приводу позовної вимоги про визнання права власності на автомобіль OPEL ZAFIRA суд зазначає, що позивачкою не доведено, що вказаний автомобіль придбавався за її кошти чи під час спільного проживання з відповідачем, а тому підстави для визнання права власності на автомобіль за позивачкою відсутні.

З цих підстав у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою сплачено судовий збір в сумі 3220 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції № 19 від 06.11.2023.

З врахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 60, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину будинку АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1211,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 8 жовтня 2024 року.

               Суддя                                                                   Н.Л. Стаднічук