АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 серпня 2006 року                                                                                       м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Дорчинець С.Г., суддів - Стана І.М., Кондора Р.Ю., за участю прокурора - Сирохман Л.І., засудженого ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією    засудженого ОСОБА_1 на вирок Тячівського районного суду від 15 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, з середньою освітою, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працював, не судимий, засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на один рік шість місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням і йому встановлено іспитовий строк терміном один рік та покладено на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - підписка про невиїзд. Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 - сто п'ятдесят вісім гривень - розмір заподіяної матеріальної шкоди та п'ять тисяч гривень - розмір заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що 24 жовтня 2005 року приблизно о 22-й годині, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 2107» державний номер НОМЕР_1 й рухаючись по вул. Спортивній у смт. Солотвино в напрямку Рахівського району, порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, яким передбачено, що в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди, - не застосував заходів до зниження швидкості або зупинки транспортного засобу в момент коли у нього була технічна можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом застосування екстреного - гальмування із зупинкою до місця наїзду, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який намагався перейти проїзну частину дороги неподалік від бару «Піцерія». У зв'язку з наїздом потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Справа: №548

Категорія: 11

Головуючий у суді першої інстанції: Розман М.М.

Доповідач: стан І.В.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує про те, що вирок суду є незаконним, що судом першої інстанції йому призначено занадто суворе покарання. Вважає, що матеріалами кримінальної справи не доведена його вина у вчиненні передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України злочину, що судом не прийнято до уваги те, що потерпілий порушив правила дорожнього руху. Зокрема, знаходячись неподалік від пішохідного переходу потерпілий ОСОБА_2 переходив дорогу в не відведеному для цього місці. Знаходячись посередині проїжджої частини потерпілий не зупинився, а несподівано для нього вийшов на проїжджу частину дороги. Вважає, що під час проведення відтворення обстановки та обставин події слідчим неправильно встановлено момент виникнення для нього небезпеки, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду. Окрім цього, в апеляції ОСОБА_1 вказує, що судом не враховано, що він повністю відшкодував заподіяну ним матеріальну шкоду, позитивно характеризується, транспортний засіб вимушений використовувати по роботі для одержання коштів, з метою утримання членів своєї сім'ї.

Просить вирок суду скасувати, а справу щодо нього провадженням закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України або направити на нбовий судовий розгляд або пом'якшити йому покарання, призначивши не пов'язане з позбавленням права керування транспортним засобом.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав викладені ним в апеляції доводи, прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до зміни з таких підстав.

Доводи апеляції про те, що вирок суду є незаконним, що матеріалами кримінальної справи не доведена його вина у вчиненні передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України злочину й судом не прийнято до уваги те, що потерпілий ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, а саме знаходячись неподалік від пішохідного переходу переходив дорогу в не відведеному для цього місці, перебуваючи посередині проїжджої частини не зупинився, а несподівано для нього вийшов на проїжджу частину дороги, колегія суддів відхиляє.

Так, показаннями потерпілого ОСОБА_2 підтверджено, що 24 жовтня 2005 року приблизно о 22-й годині в смт. Солотвино під час переходу ним проїзної частини дороги його збив легковий автомобіль, у зв'язку з чим він втратив свідомість. Під час перебування його на стаціонарному лікуванні засуджений ОСОБА_1 коштів на лікування йому не давав. Тому заявив цивільний позов із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, глибини моральних і фізичних страждань у зв'язку із завданою йому травмою, втратою нормальних життєвих зв'язків пов'язаних із неможливістю нормально рухатись та працювати, а також понесених ним матеріальних збитків.

Свідок ОСОБА_3 підтвердила, що 24 жовтня 2005 року приблизно о 22-й годині вона з чоловіком ОСОБА_1 їхали в автомобілі до матері, яка проживає в смт. Солотвино. За кермом був чоловік, а вона з дітьми сиділа на задньому сидінні. Недоїжджаючи до перехрестя біля бару «Піцерія» її чоловік збив пішохода. Потерпілого ОСОБА_2 вона побачила уже тоді коли він знаходився на лобовому склі.

Протоколом огляду місця події від 25 жовтня 2005 року підтверджені вказані у вироку час та місце вчинення злочину..

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 18 листопада 2005 року вбачається, що засуджений ОСОБА_1 добровільно розповів й на місці показав обставини, за яких він учинив наїзд на потерпілого ОСОБА_2. Під час цієї слідчої дії, виходячи з показань ОСОБА_1, встановлені момент виникнення небезпеки для водія під час керування ним транспортним засобом.

З висновку судово-медичної експертизи № 666 від 10 листопада 2005 року, висновку додаткової судово - медичної експертизи № 406 від 15 червня 2006 року та пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_4, в судовому засіданні, вбачається, що в потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням, садна чола справа, що могли бути спричинені дією тупого та тупогранного предмета, можливо виступаючими частинами кузова легкового автомобіля при наїзді на потерпілого в момент ДТП, яка мала місце 24 жовтня 2005 року. Вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

З висновку судової автотехнічної експертизи № 290 -1 від 23 листопада 2005 року вбачається, що умовою виникнення дорожньо - транспортної пригоди з технічної точки зору стали дії водія автомобіля ВАЗ - 2107, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, який не застосував заходів до зниження швидкості або зупинки транспортного засобу в момент, коли в нього була технічна можливість запобігти дорожньо - транспортній пригоді шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою до місця наїзду.

Доводи апеляції про те, що під час проведення відтворення обстановки та обставин події слідчим неправильно встановлено момент виникнення для нього небезпеки, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду колегія суддів відхиляє, оскільки момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_1 визначений саме виходячи з одержаних від нього даних про відстань, коли він побачив потерпілого ОСОБА_5 під час переходу останнього проїзної частини дороги.

З показань ОСОБА_1 в судовому засіданні також вбачається, що 24 жовтня 2005 року приблизно о 22-й годині, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 2107» державний номер НОМЕР_1 й рухаючись по вул. Спортивній у смт. Солотвино в напрямку Рахівського району, і побачивши потерпілого ОСОБА_2 на проїзній частині дороги він не знижував швидкість руху автомашини і не гальмував, оскільки подумав, що пішохід бачить автомобіль і зупиниться на середині дороги. В зв'язку з тим, що пішохід продовжив рух. зайшов на його смугу руху, тому він не встиг загальмувати і передньою частиною автомобіля збив його. Вчинивши наїзд одразу ж відвіз потерпілого в лікарню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив показання ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що причиною дорожньо - транспортної пригоди стало саме те, що потерпілий переходив проїзну частину дороги в не відведеному для цього місці, оскільки вони спростовуються сукупністю вищенаведених доказів.

Таким чином, вищенаведені докази підтверджують винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 1 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляції про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено занадто суворе покарання і пом'якшення такого колегія суддів задовольняє з таких підстав.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, - позитивно характеризується за місцем проживання.

Одночасно, колегія суддів вважає, що місцевим судом у достатній мірі не враховано те, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, що транспортний засіб для нього є основним джерелом для одержання коштів і утримання членів своєї сім'ї, які перебувають у нього на утриманні.

З урахуванням наведеного, а також того, що згідно санкції ч. 1 ст. 286 КК України засудженому може і не бути призначено додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів пом'якшує призначене ОСОБА_1 покарання, виключивши з резолютивної частини вироку додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляцію, яку подав засуджений ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду від 23 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити : виключити з резолютивної частини додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

В решті цей вирок залишити без зміни.