Справа № 235/200/22

Провадження № 2/204/861/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

30 липня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Страхова Компанія «Альфа-Гарант», про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулися до суду із спільним позовом до відповідача ОСОБА_4 , визначивши третьою особою СК «Альфа-Гарант», із вимогою про стягнення моральної шкоди (а. с. 1-5).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15 липня 2020 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , рухався по автошляху «Новогродівка-Лисівка», на території Покровського району Донецької області, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав переваги для руху автомобілю ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі зі сторони м. Новогродівка в бік с. Лисівка Покровського району донецької області, порушуючи вимоги п. 2.3б, 16.11 ПДР України, та скоїв зіткнення. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження, а його пасажири ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_2 - тілесні ушкодження. Вказують, що дані обставини встановлені постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2020 року по справі № 235/7704/20, якою ОСОБА_4 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначає, що страховик відповідача відшкодував ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду, а відповідач сплатив франшизу та понесені родиною ОСОБА_6 витрати на лікування, в сумі 2000 гривень. Натомість, зазначає, що окрім матеріальної шкоди їм завдано фізичні та моральні страждання, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, їх син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав ушкодження: забій м`яких тканин лобної ділянки справа, забій лівого ліктьового суглобу, та з цього приводу проходив стаціонарне лікування у травматологічному відділенні Селидівської центральної міської лікарні Селидівської міської ради, у період часу з 15 липня 2020 року по 21 липня 2020 року. Також, тілесні ушкодження отримала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема: забій грудини, забій, гематоми тазу, садна верхньої третини лівого передпліччя, забій, гематома верхньої третини стегна, та проходила амбулаторне лікування за місцем проживання, в період з 15 липня 2020 року по 30 липня 2020 року та, водій ОСОБА_1 - забій правого колінного суглобу, забій грудної клітини справа. Стверджує, що внаслідок отриманих травм у неповнолітнього ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_2 , що є його законним представником, виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій та переживань, привели до погіршення здоров`я та необхідності лікування. Вказує, що впродовж всього лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почувалися незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточуючих). В період стаціонарного лікування ОСОБА_3 потребував зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувався як джерело клопоту та обмежень родичів. Були порушені актуальні життєві плани, у позивачки ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина. У сукупності всі зазначені факти завдали позивачці ОСОБА_2 значних душевних переживань та страждань, у зв`язку з пошкодженням її здоров`я та здоров`я її неповнолітньої дитини, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя на період лікування і враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють у розмірі 10000 гривень, за шкоду кожному. Разом з цим, вказано те, що даною дорожньо-транспортною пригодою завдано моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 , бо його автомобіль ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до цієї пригоди був у охайному та непошкодженому стані. Натомість, після дорожньо-транспортної пригоди він став фізично знищеним, що підтверджується аварійним сертифікатом № 68-D/82/4. Вказаний факт дуже негативно, в емоційному плані вплинув на позивача ОСОБА_1 . У сукупності всі зазначені факти завдали позивачу ОСОБА_1 значних душевних переживань та страждань, тому враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді пошкодження майна автомобіля ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень. Тому, прохають суд стягнути з відповідача завдану їм моральну шкоду, яку вони оцінюють у розмірі 10000 гривень, за завдану шкоду кожному з них, разом із витратами на правову допомогу у сумі 7000 гривень та судовими витратами по справі.

У зв`язку зі зміною розпорядженням Верховного Суду від 08 квітня 2022 року № 17/0/9-22 територіальної підсудності Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, вказана справа надійшла на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, за підсудністю.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2023 року справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 годину 13 грудня 2023 року (а. с. 60), яка надіслана учасникам справи 20 жовтня 2023 року за вихідним № 33832/23-вих/2/204/4101/23 (а. с. 61).

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до розгляду по суті (а. с. 81).

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 119 та на звороті, 120, 121), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 113), про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 112), про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 10 квітня 2018 року (а. с. 16).

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2020 року, у справі № 235/7704/20, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (а. с. 7-8).

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 15 липня 2020 року о 12 годину 40 хвилин, ОСОБА_4 , на автодорозі м. Новогродівка - с. Лисівка Покровського району Донецької області, керуючи транспортним засобом ВАС 2010, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , виїжджаючи з другорядної дороги (ґрунтова дорога) не надав переваги в русі транспортному засобу ВАС 2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі зі сторони м. Новогродівка в сторону с. Лисівка Покровського району Донецької області, внаслідок чого сталося зіткнення, і транспортні засоби тримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Також, у вказаній постанові зазначено, що у судовому засіданні ОСОБА_4 обставини, викладені в протоколі про адміністративне провадження, не оспорював, та повністю визнав себе винним у скоєному.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Крім того, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, була зареєстрована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за страховим полісом № АО/5892336 (а. с. 20), з лімітом страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000 гривень, життю/здоров`ю - 200000 гривень, франшиза - 1000 гривень.

При цьому, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, була зареєстрована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за страховим полісом № АО-0005892336 від 19 вересня 2019 року (а. с. 15).

Відповідно до аварійного сертифікату 68-D/82/4 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортним засобом ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 11-14 та на звороті), ринкова вартість досліджуваного КТЗ (до ДТП) становить 61486 гривень 88 копійок; вартість відновлювального ремонту складає 72346 гривень 05 копійок; коефіцієнт зносу 0.7; вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу становить 45815 гривень 67 копійок.

Також, судом встановлено, що в грудні 2021 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 було укладено угоду про розмір страхового відшкодування (а. с. 15), за яким сторони погодили, що сума страхового відшкодування за вказаним випадком визначається з урахуванням франшизи, яка складає 1000 гривень та, становить 36935 гривень 62 копійки.

24 лютого 2021 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 за договором страхування № АО-0005892336 від 19 вересня 2019 року у сумі 36935 гривень 62 копійки, що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку (а. с. 9).

Разом з цим, судом встановлено, що франшизу у сумі 1000 гривень відповідачем позивачу сплачено добровільно 23 липня 2020 року, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 19).

Із супровідного листа швидкої медичної допомоги № 1871 (а. с. 23 та на звороті) вбачається, що 15 липня 2020 року ОСОБА_2 була доставлена з дороги до с. Гродівка до медичного закладу «ОЦМЛ» після дорожньо-транспортної пригоди із діагнозом: «Забій, садно, в/з лівого передпліччя. Забій грудної клітини по центру. Забій, гематома в/з лівого стегна».

З виписок, з медичної картки ОСОБА_2 (а. с. 22-23, 24 та на звороті) вбачається, що остання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15 липня 2020 року, неодноразово зверталася до лікаря зі скаргами на отримані травми, зокрема забій грудної клітини, забій лівого передпліччя та лівого стегна, у зв`язку з чим їй було надано відповідне лікування.

З виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1986 ОСОБА_3 (а. с. 26 та на звороті) вбачається, що останній з 15 липня 2020 року по 21 липня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Селидівська центральна міська лікарня СМР» з діагнозом: « Забій м`яких тканин лобної ділянки справа. Забій лівого ліктьового суглобу.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Нормами ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Крім того, ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Приписами ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди, оскільки законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Приписами ст. 1167 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 9 постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Таким чином, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, та від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що внаслідок скоєння останнім дорожньо-транспортної пригоди постраждали позивачі, які отримали різного ступеню тілесні ушкодження, внаслідок чого вимушені були проходити лікування та безсумнівно зазнали моральних страждань.

Так, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд погоджується з тим, що позивачі безсумнівно зазнали моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу дорожньо-транспортної пригоди, виходячи із того, що по-перше, всі вони отримали тілесні ушкодження, які їм спричиняли фізичний біль, який в свою чергу, не давав їх можливості повноцінного існування, зокрема: обмежуючи їх рухи, фізичні навантаження, завдаючи дискомфорт в самообслуговуванні та ставлячи у залежність від сторонніх осіб); по-друге, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як батьки неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , який перебував на стаціонарному лікуванні з травмою голови, переживали за його здоров`я та життя, відчували свою абсолютну безпорадність, бо ОСОБА_2 сама перебувала на амбулаторному лікуванні (мала ліжковий режим), тому не могла ані бути в лікарні разом із сином, щоб піклуватися про нього, ані навіть будучи вдома не могла самостійно приготувати йому їжу, що доставляло їй душевних переживань та страждань, а ОСОБА_1 , в свою чергу, не міг бути постійно в лікарні із сином, бо його допомоги потребувала вдома «лежача» дружина, тому він розривався між наданням допомоги дружині та травмованому сину, що доставляло йому не лише незручностей та дискомфорту, а й душевних переживань та страждань; по-третє, неповнолітній ОСОБА_3 , в період перебування на стаціонарному лікуванні, потребував весь час сторонньої допомоги, тому почувався як джерело клопоту, тим більш, знаючи про те, що також сторонньої допомоги потребує його мати.

За викладених обставин, враховуючи характер немайнових втрат позивачів, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково та визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 гривень на кожного потерпілого, оскільки на думку суду вимоги про стягнення із відповідача 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди на кожного потерпілого мають надмірний характер.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5000 гривень на кожного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із вказаною позовною заявою позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок, кожним, через що з відповідача на користь кожного з позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок, виходячи із розрахунку (992,4*(5000*100%/10000)/100%).

Крім того, оскільки ОСОБА_2 , в частині позовних вимог щодо захисту прав інтересів дитини ОСОБА_3 , була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок, виходячи із розрахунку (992,4*(5000*100%/10000)/100%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа - Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 26; ЄДРПОУ 32382598), про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 , моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна