УХВАЛА

7 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 357/10388/16-к

провадження № 51-4474 ск 24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року,

установила:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2, ч. 5 цієї статті.

Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявлених вимог, адже суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту. Цей суд уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, зокрема у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Також за ст. 433 цього Кодексу Суд не ревізує повноти розгляду та висновків щодо фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить із обставин, установлених судами попередніх інстанцій. Тому, заперечуючи законність судових рішень, особа має конкретно вказати у чому полягають допущені, на її думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування вироку й ухвали.

Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , заперечуючи законність засудження, просить скасувати постановлені стосовно нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Однак на підтвердження своєї позиції скаржник не зазначає доводів, які би свідчили про допущення при здійсненні судового провадження таких порушень норм права, котрі з огляду на статті 84-87, 91, 94, 370 КПК та на встановлені в справі факти зумовлюють обов`язкове скасування вироку на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Натомість у поданій скарзі засуджений посилається на неповноту судового розгляду, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Крім того, попри те, що вирок переглядався в апеляційному порядку в касаційній скарзі ненаведено в аспекті статей 404, 405, 412, 413, 415, 419 КПК обґрунтування незаконності ухвали.Водночас скаржник не окреслює, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув згаданий суд і не дав на них відповідей.

Отже, у касаційній скарзі не викладено обґрунтування заявлених вимог.

Також усупереч ч. 5 ст. 427 КПК до скарги не додано копії вироку. Недолучення копії судового рішення стає на заваді реалізації положень статей 428, 430 КПК.

Недодержання приписів ст. 427 вказаного Кодексу перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5