АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м. Ужгород, вул О.Довженка, 7 ____________________________________ тел/факс; (0312) 61-53-83
Справа: 22-1.092/06 Головуючий у першій інстанції: Гайдур А.Ю.
Доповідач: Фазикош Г.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2006 року м. Ужгород
Судова колегія палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
Головуючої - Фазикош Г.В., суддів- Кеміня М.П, Павліченка С.В.; при секретарі - Довбака Т.О.;
з участю позивача- ОСОБА_1;
відповідача - ОСОБА_2; представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
встановила:
В квітні 2005 року до Міжгірського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якій він просить стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, заподіяну пошкодженням його автомобіля "Форд-Транзит" д/н НОМЕР_1.
Ухвалою від 11 квітня 2005 року провадження у справі за даним позовом було відкрито.
16 травня 2006 року справа була розглянута по суті і було винесено рішення, яким позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду 4874 грн.61 коп., судові витрати, витрати за проведені автотоварознавчу та автотранспортно-трасологічну експертизу в сумі 210 грн., всього на на загальну суму 5433,35 грн. 35 коп.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що справа, на його думку, була розглянута судом першої інстанції необ'єктивно, з порушеннями норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідно рішення є незаконним та необгрунтованим. Зокрема, апелянт стверджує, що його вина в дорожньо-транспортній пригоді, що призвела до пошкодження автомобіля позивача, матеріалами справи не доведена, натомість наявна вина самого позивача - ОСОБА_1, який виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого автомобілі позивача та відповідача зіткнулись.
В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.
Позивач та його представник в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційній скарзі, заперечили, просили скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення Міжгірського районного суду від 16 травня 2006 року по суті є правильним, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши рішення без змін.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, зокрема, і щодо наявності вини обох водіїв під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03 квітня 2005 року біля 13 год. на автодорозі Хуст-Долина в с. Майдан Міжгірського району. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. П.2., 11.3. ПДР, а водій ОСОБА_2 - вимоги п. 10.2 ПДР.
В апеляційній скарзі оспорюється висновок суду лише щодо наявності вини водія ОСОБА_2 з посиланням на постанову Міжгірського районного суду від 12.09.2005 року, яким провадження по адмінсправі щодо ОСОБА_2 було закрито. Однак апелянт не врахував, що таке закриття дійсно мало місце, але у зв'язку із закінченням строку, на протязі якого можна було накласти на дану особу адміністративне стягнення, що було підтверджено як самим апелянтом, так і оглянутою в судовому засіданні постановою Міжгірського районного суду від 12.09.2005 року. Твердження ж відповідача про те, що в момент зіткнення його автомобіль не рухався, тобто відповідач не міг порушити правила виїзду із двору на основну дорогу, а лише порушив правила зупинки транспортного засобу, в судовому засіданні належними доказами підтверджені не були. Більше того, це твердження є спростоване дослідженими в судовому засіданні відмовними матеріалами №12 за фактом ДТП в с. Майдан 03.04.05р., висновком автотранспортно-трасологічної експертизи ( а.с.77-82), схемою огляду місця пригоди ( а.с.7) та іншими доказами.
Відносини, що є предметом спору в даній справі, врегульовані ст.ст. 1166, 1187, 1188 та 1192 ЦК України. Зокрема, відповідно до п.З ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищенної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір шкоди визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне занчення.
Колегія вважає, що суд першої інстанції, врахувавши характер та спосіб заподіяння шкоди та інші інстотні обставини справи, прийшов до правильного висновку про те, що вина ОСОБА_2 є більшою по відношенню до вини ОСОБА_1, та відповідно вірно визначив розмір відшкодування, хоча і не послався на відповідні норми матеріального права.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.4, 8, 10, 11, 303, 304, 307, 308, 315,317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
2. Рішення Міжгірського районного суду від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, - залишити без змін.
1. Дана ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Верховного суду України на протязі двох місяців з дня проголошення.