1-228/11  

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року                                                                                    місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

          головуючого судді –Вайновський  А.М.,

          при секретарі Григор А.Г.,

          за участю прокурору Таушан Г.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Бердянську Запорізької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніш судимого: 1) 22 жовтня 1999 року вироком Донецького обласного суду за ст.79 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно до Указу Президента України “Про помилування” від 07 жовтня 2004 року строк покарання зменшено до 7 років позбавлення волі, звільнений 08 листопада 2004 року: умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 28 днів; 2) 30 січня 2007 року вироком Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області за ст.309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік; 3) 05 лютого 2008 року вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області за ст.309 ч.2 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік; 4) 17 квітня 2008 року вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області за ст.186 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, покарання відбув повністю, звільнений 25 лютого 2009 року, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніш судимого: 1) 02 жовтня 1995 року вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області за ст.46-1, ст.140 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 квітня 1997 року іспитовий строк скасовано засудженого спрямовано для відбуття покарання 2) 24 вересня 1998 року вироком Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області за ст.17, ст.43, ст.81 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, покарання відбув повністю, звільнено 17 листопада 2000 року; 3) 20 червня 2002 року вироком Новоазовського районного суду Донецької області за ст.187 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 15 грудня 2008 року умовно-достроково на 1 рік, 1 місяць, 1 день, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

          у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:

   14 січня 2011 року близько 3 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 - групою осіб, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи ціль таємного викрадення чужого майна, шляхом злому вхідних дверей проникли до житлового приміщення - будинок АДРЕСА_3 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області де таємно заволоділи чужим майном, що належить потерпілій ОСОБА_3: пральною машиною “Бош”, вартістю 650 гривень; електричними подовжувачами в кількості 8 штук, загальною вартістю 400 гривень; 30 світильниками, загальною вартістю 1800 гривень; двоколісним візком, вартістю 50 гривень, газонокосаркою, вартістю 500 гривень; прядильною машиною, що не має матеріальної цінності для потерпілої, тим самим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3400 гривень.

          Підсудний ОСОБА_1, визнаючи свою вину у повному обсязі, у судовому засіданні пояснив, що дійсно 14 січня 2011 року зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_2 проходячи разом по вулиці Волніста побачили будинок в якому, як стало їм зрозуміло за зовнішнім видом ніхто на цей час не проживав, скориставшись цією обставиною, вони шляхом злому замку відкрили вхідні двері та потрапили до цього будинку, де заволоділи пральною машиною, газонокосаркою, прядильною машиною які для зручності поклали на знайдений візок, також взяли у будинку електричні подовжувачі та світильники. Обмотку з електричних подовжувачів вони обпалили та здали на металобрухт, незнайомому чоловіку продали світильники та газонокосарку, а пральна та прядильна машина була пізніш вилучена співробітниками міліції за місцем проживання. У скоєному щиро кається.

          Аналогічні пояснення щодо визнання своєї провини надав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2

          Враховуючи, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнали повністю, суд розцінюючи їх свідчення, як об'єктивні та такі, що цілком відповідають фактичним обставинам справи і, вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку, відповідно до ст.299 КПК України, вважає за можливе розглянути справу без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин справи.

          Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст.185 ч.3 КК України, так як вони навмисно, повторно за попередньою змовою групою осіб вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникнення у житло.

          Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

          Так, ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, разом з тим будь-яких тяжких наслідків від його дій не настало, має на утриманні неповнолітню дитину. ОСОБА_1 раніш судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, щиро розкаявся, що судом визнається обставиною, що пом'якшує покарання.

          За таких даних про особу підсудного, інших обставин справи, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим,ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбачених санкцією статті кримінального закону України, оскільки суд не знаходить підстав для застосування положень ст.75, ст.76 КК України.

          ОСОБА_2 скоїв тяжкий злочин, разом з тим будь-яких тяжких наслідків від його дій не настало. ОСОБА_2 раніш судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, щиро розкаявся, що судом визнається обставиною, яка пом'якшує покарання.

          За таких даних про особу підсудного, інших обставин справи, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим, ОСОБА_2 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбачених санкцією статті кримінального закону України, оскільки суд не знаходить підстав для застосування положень ст.75, ст.76 КК України.

          Речові докази: пральна машина “Бош” та прядильна машина, що передані потерпілій ОСОБА_3 необхідно залишити у володінні останньої, як такі що належать їй на праві власності.

          Цивільний позов по справі не заявлено. Судові витрати по справі відсутні.

          На підставі викладеного, керуючись ст.323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

   ОСОБА_1 визнати винним за ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

          Зарахувати засудженому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання його знаходження під вартою з 15 січня 2011 року по 03 квітня 2011 року. Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 04 квітня 2011 року.

          Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у Маріупольському СІ №7, до набрання вироку законної сили залишити без змін.

          ОСОБА_2 визнати винним за ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

          Зарахувати засудженому ОСОБА_2 в строк відбуття покарання його знаходження під вартою з 15 січня 2011 року по 03 квітня 2011 року. Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 04 квітня 2011 року.

          Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Маріупольському СІ №7, до набрання вироку законної сили залишити без змін.

          Речові докази: пральну машину “Бош”, прядильну машину, залишити у володінні ОСОБА_3, як такі, що належать їй на праві власності.

          На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляціного суду Донецької області міста Маріуполя протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку, засудженим в той самий строк з моменту вручення копії вироку.

          Суддя