Справа № 2а-13\2007року
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.
при секретарі: Козюпи З.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Управління архітектури та містобудування облдержадміністрації та на стороні відповідачів Обласне бюро технічної інвентаризації про визнання незаконними рішень міськвиконкому № 490 від 21.11.03р., № 221 від 22.06.04р. п.11.9 та рішення № 260 від 22.06.04р., недійсним договору дарування № Д0703 від 17.08.04р. та договору купівлі-продажу від 08.04.05р. та про зобов'язання ОСОБА_5 замурувати існуючий самовільно влаштований вхід, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення міськвиконкому № 490 від 21.11.03р. про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання під офіс належної йому квартири АДРЕСА_1, рішення № 221 від 22.06.04р. п.11.9 про внесення змін до п.3.5. рішення міськвиконкому № 490 та рішення № 260 від 22.06.04р. про надання дозволу на приватизацію квартири №2 ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № Д0703 від 17.08.04р. та договору купівлі-продажу від 08.04.05р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов"язати ОСОБА_5 замурувати існуючий самовільно влаштований вхід, про стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 10000грн.
Позов мотивований тим, що міськвиконком без врахування та погодження переобладнання квартири АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську з сусідами, без погодження з органом з охорони культурної спадщини, в порушення ЗУ „ Про охорону культурної спадщини", в порушення будівельних норм та правил, рішенням № 490 від 21.11.03р.(п.3.5.) надав дозвіл ОСОБА_3 на переобладнання квартири № 2 з використанням існуючого входу. Пізніше рішенням № 221 від 22.06.04р. було внесено зміни до попереднього та вирішено надати дозвіл на переобладнання без використання існуючого входу та згідно рішення № 260 від 22.06.04р. було надано дозвіл на приватизацію цього приміщення. ОСОБА_3 під час слухання справи судом в порушення ухвали про забезпечення позову подарував квартиру №2 ОСОБА_4 а той 08.04.05р. продав її ОСОБА_5.
Вважають, що такі відповідачів грубо порушують їхнє право, оскільки окрім наведених порушень, вхід в переобладнану квартиру здійснений зі сторони двору, а саме переобладання створює загрозу їхньому проживанню.
Тривале нереагування відповідачів на їхні зверення, порушення правил співжиття спричинили моральну шкоду, оскільки внаслідок їх дій порушено звичні умови
проживання , порушено спокій та рівновага, яка підлягає відшкодуванню в заявленому розмірі.Просять позов задоволити.
Представник відповідача міськвиконкому, відповідачі ОСОБА_3,ОСОБА_4 та третя особа - Управління архітектури та містобудування облдержадміністрації в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлений позов не визнала, суду пояснила, що ОСОБА_5 на законних підставах придбав спірне приміщення на підставі договору. Договір нотаріально посвідчено, при відчуженні було перевірено наявність обтяжень. Для визнання договору недійсним Цивільним кодексом України передбачено відповідні підстави, яких позивачі не навели. Ухвала суду про заборону ОСОБА_3 проводити переобладння квартири, в даному випадку, не є перешкодою для її відчуження. Щодо решти позовних вимог, то вважає, що позов необгрунтований , оскільки оскаржувані рішення відповідають вимогам законодавства, а погодження переобладання з органом охорони культурної спадщини засвідчено відповідним листом Управління архітекрури та містобудування та охоронним договором.
Представник третьої особи - Обласного бюро технічної інвентаризації вважає, що позов не підлягає до задоволення. Суду пояснив, що ОБТІ не вчинялося щодо позивачів жодних неправомірних дій, а рішення міськвиконкому винесені на підставі первинних документів, які передбачали можливість переобладнання.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку що позов не підлягає задоволення з наступних підстав:
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.06.2002 року № 226 (12.13) дозволено проведення проектно-пошукових робіт згідно висновків міжвідомчої комісії ОСОБА_3 - переобладнання викупленої АДРЕСА_1 під офіс , при умові використання існуючого входу.
Згідно Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.11.2003 року № 490 (п.3.5) дозволено підприємцю ОСОБА_3 переобладнання власної квартири АДРЕСА_1 під офіс (дозвіл на проектно-пошукові роботи - рішення виконкому від 18.06.02р. № 226 п.12.13., протокол міжвідомчої комісії від 11.06.02р. № 184) з використанням існуючого входу .
Згідно п.11.9 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.06.2004 року № 221 внесено зміни до п.3.5. рішення виконкому № 490 від 21.11.03р. та викладно його в новій редакції: „ Дозволити підприємцю ОСОБА_3 переобладнання власної квартири АДРЕСА_1 під офіс ( дозвіл на проектно-пошукові роботи - рішення виконкому від 18.06.02р. № 226 п.12.13., протокол міжвідомчої комісії від 11.06.02р. № 184).
17.08.04р. ОСОБА_3 згідно договору подарував ОСОБА_4 офіс, що знаходиться по АДРЕСА_1.
08.04.05р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу продали ОСОБА_5 офіс, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться біля нього загальною площею 26,3 кв.м.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно ст.152 ЖК України переобладнання квартири , що належить громадянину на праві приватної власності, здійснюється на підставі дозволу виконкому міської ради.
За змістом позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують правомірність рішень міськвиконкому, що стосуються надання дозволу на переобладнання квартири, що належала на праві власності гр. ОСОБА_3 під офіс. Проте ними не представлено доказів , що вказують на їх порушене право чи інтерес внаслідок надання таких дозволів та самого переобладнання.
Зокрема, позивачі зазначають про порушення міськвиконкомом при винесенні рішення від 21.11.2003 року № 490 вимог ЗУ „ Про охорону культурної спадщини" в частині необхідності погодження переобладнання зі спеціально уповноваженим органом по охороні культурної спадщини, оскільки будинок є пам"яткою архітектури. Разом з тим, ними не наведено доказів, яким чином таке непогодження порушує їхні права.
Посилання на лист управління архітектури та містобудування облдержадміністрації від 27.02.04р. за№ Д-15/10, таких обставин не засвідчує.
При цьому з огляду на вимоги закону, дії щодо контролю за утриманням та використанням, збереженням пам"яток архітектури входять до компетенції відповідних органів. Тому, у випадку встановлення порушень спеціального законодавства, що стосується охорони пам"яток архітектури, відповідний орган в порядку визначеному законом вправі здійснити відповідні заходи реагування, проте такі обставини не вказують на порушення прав та інтересів самих позивачів.
Посилання позивачів на зазначенння в наведеному листі про непередбачення в проектній документації відокремлення офісного приміщення від квартири № З протипожежною стіною першого типу згідно вимог ДБН В та відсутність фактично нобхідних робіт в натурі, також не є беззаперечним доказом неправомірності оскаржуваних рішень МВК, оскільки ними не спростовано наявність у матеріалах справи дозвільних документів, - експертного висновку затвердженого Івано-Франківською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи від 07.10.02р.,висновку комплексної державної екпертизи від 15.10.02р., експертного висновку № 20-13/307 про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці , заключения органу державного пожежного нагляду по вибору земельної ділянки під будівництво (реконстркуцію)об"єктів за № 1118 від червня 2002 року.
Щодо твердження позивачів про необхідність погодження переобладнання з суміжними сусідами, слід зазначити, що посилання, при цьому, на Положення «Про порядок переобладнання житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках під заклади громадського призначення», затвердженого рішенням міськвиконкому Івано-Франківської міської ради № 360 від 05.11.1996 року неналежне, оскільки таке прийнято в 1996 році та не є законодавчим актом і за своїм змістом в частині отримання дозволу власників суміжних квартир для проведення переобладнання - є обмеженням реалізації права власності, що не передбачено чинним житловим законодавством України.
При цьому, суд враховує і вимоги Цивільного кодексу України, за яким власник не вправі при використанні належної йому власності порушувати права інших власників. Проте позивачами не представлено інших доказів, що вказують на порушення їхнього права внаслідок такого переобладнання.
Щодо вимог позивачів про визнання недійсними договорів дарування 17.08.04р. та договору купівлі-продажу 08.04.05р. слід зазначити таке:
Як вбачається зі змісту ухвали суду по даній справі від 29.04.02р. суд заборонив ОСОБА_3 проводити будь-які будівельні роботи щодо переобладнання квартири АДРЕСА_1 з житлової в нежилову, що не може вважатися забороною на відчуження приміщення.
При цьому, згідно Конституції України та ЗУ „ Про власність" власник майна вправі здійснювати щодо нього будь-які дії на власний розсуд.
Згідно ст.ст. 319,320 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Тоді як позивачі не надали суду доказів, які вказують на порушення їхніх безпосередніх прав внаслідок укладення оскаржуваних угод.
Аналогічно і щодо неправомірності облаштування окремого входу з торцевої стіни будинку при переобладнанні квартири та зобов"язання ОСОБА_5 їх замурувати, слід зазначити, що позивачами не представлено доказів щодо порушення їхнього права в силу облаштування інших дверей та доказів , що підтверджують небезпеку їх облаштування для помешкання чи проживання позивачів.
Оскільки судом не встановлено обставин, що вказують на порушення прав позивачів, з підстав ними вказаних, відсутні і підстави для стягнення в силу цього, з відповідачів моральної шкоди.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.6,26 ЗУ „ Про охорону культурної спадщини", ст.ст. 319,320 ЦКУ , ст.ст. 213, 215, 218 ЦПК України
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконними рішень міськвиконкому № 490 від 21.03.03р., № 221 від 22.06.04р. п.11.9 та рішення № 260 від 22.06.04р., про визнання недійсним договору дарування № Д0703 від 17.08.04р. та договору купівлі-продажу від 08.04.05р., про зобов"язання ОСОБА_5 замурувати існуючий самовільно влаштований вхід та про стягнення моральної шкоди в сумі 10000грн. - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційцному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.