2-а-91/2007р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМУКРАЇНИ

17 травня 2007 року                                                            м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді                                Лизенко І.В.,

при секретарі                                     Паршиковій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення одноразової допомоги до Дня Перемоги за 2003-2006р.р., -

встановив:

28 квітня 2007 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон) він як учасник бойових дій має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак у 2003-2006 роках допомога виплачувалась не у повному обсязі, оскільки розмір щорічної допомоги виплачувався відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, недоплачена сума допомоги складає 3443,75 грн., тому він просить стягнути з відповідача недоплачену суму матеріальної допомоги у розмірі 3443,75 грн. за 2003-2006р.р.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов, суду пояснив, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але у 2003-2006 роках допомога виплачувалась не у повному обсязі, оскільки розмір щорічної допомоги виплачувався відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, недоплачена сума допомоги складає 3443,75 грн., яку просить стягнути з відповідача. Раніше до суду не звертався, бо йому не було відомо про розмір належної йому допомоги, встановленої законом.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, суду усно та письмово пояснив, що протягом 2003-2006р.р. позивачем отримана належна йому допомога до дня Перемоги у загальній сумі 710 грн., тобто у розмірах, встановлених державними бюджетами України на відповідний рік. Виключно законами України про Державний бюджет на відповідний рік визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2003-2005 роки, тому згідно зі ст. 99 КАС України просив суд застосувати строк звернення до адміністартивного суду.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: копії паспорту та посвідчення позивача; письмові заперечення відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до ст.12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач мав право на отримання допомоги до Дня Перемоги у 2003-2005 роках відповідно 236,5 грн., 462,25 грн., 1660 грн., а всього 2358,75 грн., фактично отримавши за цей період 460 грн. Різниця між належною та невиплаченою сумою складає 1898,75 грн. Право на стягнення цієї суми з відповідача позивач втратив у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

У 2006 році позивач отримав одноразову допомогу до Дня Перемоги у сумі 250 грн., що не заперечується сторонами. Підстави для стягнення допомоги за 2006 рік у сумі 1545 грн. відсутні, оскільки дія ч.5 ст. 12 Закону зупинена згідно п.18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 ч. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 12 ч. 5 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. за №20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах, менших, ніж передбачено Законом.

З огляду на тотожність ст.ст.28, 44 та 34 Законів України "Про Державні бюджети" відповідно на 2003-2005 роки та виходячи з рішення Конституційного Суду України, суд вважає, що встановлений Законами про держбюджети на 2003 та 2005 роки розмір допомоги до 05 травня не може бути застосований у спірних правовідносинах.

Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2005р.р. розміру щорічної допомоги до дня Перемоги також суперечить ч.2, 3 ст. 2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Посилання у письмових запереченнях представника відповідача на обмеженість бюджетного фінансування суд не бере до уваги, оскільки відсутність коштів у бюджеті не є підставою для звуження наданих позивачеві прав, що встановлено рішенням Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 проти України.

Згідно з посвідченням, позивач є учасником бойових дій, відповідачем ця обставина не заперечується, тому суд доходить висновку, що позивач мав право у 2003-2005 роках на отримання щорічної разової допомоги до дня Перемоги у розмірі, встановленому ст. 12 ч.5 Закону.

Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Статтею 17-1 ч.4 Закону передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2003 рік закінчується 01 жовтня 2004 року, за 2004 рік - 01 жовтня 2005 року, за 2005 рік - 01 жовтня 2006 року, тобто позивач пропустив строк звернення з позовом до суду про стягнення щорічної допомоги до Дня Перемоги на суму 1898,75 грн. за 2003-2005р.р.

Закон є нормативно-правовим актом, що був опублікований у передбаченому законодавстві порядку, не є секретним. Розмір мінімальної пенсії за віком встановлювався також нормативно-правовими актами, що були опубліковані у передбаченому законом порядку, позивач мав

можливість ознайомитися з діючим законодавством, що не має секретного характеру, друкувалося в офіційних виданнях, тому суд вважає, що строк звернення з позовом пропущено позивачем без поважних причин, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення допомоги за 2003-2005р.р. слід відмовити.

Відповідно до п.18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Таким чином, оскільки дія ч.5 ст. 12 Закону зупинена на 2006 рік, що не було предметом розгляду Конституційного Суду України, враховуючи, що позивач отримав щорічну одноразову грошову допомогу до Дня Перемоги у 2006 році у сумі 250 грн., що визначена ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", зупинення дії закону не дає підстав для його застосування, то позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. ст. 30, 77 п.18 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. ст. 2, 11, 99,100, 159-163 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення одноразової допомоги до Дня Перемоги за 2003-2005 роки у сумі 1898,75 грн. відмовити за пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

У задоволенні позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення одноразової допомоги до Дня Перемоги за 2006 рік у сумі 1545 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.