Справа № 22-504ас/06                              головуючий у 1 інстанції: Камінський С.Е.

Категорія - 27                                                                        доповідач: Чужа Ю.Г.

УХВАЛА

іменем України

ЗО серпня 2006 року                                                                             м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Кожух О.А., Куцина М.М., при секретарі Карбованець М.В., з участю представника апелянта ОСОБА_1 та представника відповідача і третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Мукачівського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Лалівської сільської ради про часткове скасування рішення 4-ї сесії 4-го скликання Лалівської сільської ради від 10 грудня 2002 року, -

встановила:

ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку постанову Мукачівського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року, якою йому відмовлено у задоволенні позову до Лалівської сільської ради про скасування рішення ради 4-ї сесії 4-го скликання від 10 грудня 2002 року в частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи скаргу вважає безпідставною, а постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

В порушення цих вимог  закону позивач в суді першої інстанції не довів, що рішення Лалівської сільської ради 4-ї сесії 4-го скликання від 10 грудня 2002 року, в частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,12 га для обслуговування жилого будинку, порушує його, позивача, законні права та інтереси і прийняте радою з порушенням діючого законодавства.

Матеріалами справи, зокрема, текстом договорів купівлі продажу від 13 січня 1988 року та 16 травня 2001 року, свідоцтвом про право власності на житловий будинок, заключенням про відвід земельної ділянки НОМЕР_1, відповідними висновками різних служб, державними актами на право власності на земельну ділянку, приписом та актом про порушення земельного законодавства, схемами земельної ділянки, планом земельної ділянки та довідкою в.о. голови державної адміністрації повністю спростовано твердження позивача, що гараж та сарай, які він вважає своєю власністю, перейшли до нього у власність згідно договору купівлі- продажу. Дані споруди побудовані самочинно на чужій земельній ділянці, що не була відведена для їх будівництва та безпосередньо прилягають до стіни будинку, який належить третій особі по справі (а.с. 6-8,29-35, 43-45, 84-88).

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім цього, позивач у квітні 2002 року вже звертався в суд з позовом до Лалівської сільської ради про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,05 га на якій розташовані спірний гараж та сарай. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 8 квітня 2003 року, яке залишено без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с.25-28).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду справи. Суд дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог і законно відмовив позивачу у задоволенні його позову. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160, 198,200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.