Справа № 2-а-239/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року                     Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді -  Сидорук Є. І.

при секретарі -   Патій Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Рівне справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до ВДАІ УМВСУ в Рівненській області про скасування постанови про адмінправопорушення  серії ВК № 164316 від 03.11.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського міського суду із адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задоволити за всіх обставин викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь та належним чином, заперечення проти позову не подав.

Справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Постановою серії ВК № 164316 від 03.11.2010 року в справі про адміністративне правопорушення було притягнуто до відповідальності –ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф. Згідно якої та протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 049961 від 03 листопада 2010 року, 03.11.2010 року, о 01 год. 21 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Форд Фієста»д.н. НОМЕР_1, їхав по автодорозі Київ –Чоп, при цьому на 382 км. перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті, більш як на 20 км/год.

З наданих позивачем документів, вбачається, що він дійсно у вищевказаний час рухався по зазначеній дорозі, однак при цьому рухався із дозволеною швидкістю руху, про що позивач зазначив в протоколі про адмін. правопорушення.

Окрім постанови в справі про адміністративне правопорушення факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується. Зокрема не відібрано пояснення від свідків та очевидців адміністративного правопорушення, які могли б засвідчити чи спростувати факт адміністративного правопорушення.

Крім того, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 251, 258, 280 КпАП України, ст.ст. 9, 69 - 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов  ОСОБА_1  до ВДАІ УМВСУ в Рівненській області скасування постанови про адмінправопорушення  серії ВК № 164316 від 03.11.2010 року - задовольнити.   

          Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення  серія  ВК № 164316  від  3 листопада 2011 року, винесену інспектором  УДАІ УМВСУ в Рівненській області , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  ч. 1 ст. 122  КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі  255  грн..

           Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                          Сидорук Є. І.                                               

            Повний текст постанови виготовлений 18 березня 2011 року.

             Суддя :