Справа № 2а-194/2007 року
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.
секретаря Стефанів Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 0780 - правонаступника військової частини А 3822 та військової частини А1349 про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, суд, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, військової частини А 0780 - правонаступник військової частини А 3822 та військової частини А1349 про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 2865,28 грн.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві. Просив винести постанову, якою позов задоволити.
Представники відповідачів Міністерства Оборони України та військової частини А 0780 - правонаступника військової частини А 3822 в судове засідання не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не . повідомили.
Представник відповідача - військової частини А1349 згідно довіреності від 12.03.2007 року, Чепіль А.Я., в судовому засіданні позов визнав частково, а саме, щодо відшкодування грошової компенсації за неотримане речове майно до березня 2000 року в розмірі 1880,76 грн. В решті вимог позову просив відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А 2491. Наказом командира військової частини А3822 від 19.02.2002 року № 06-пм позивача було звільнено з лав ЗСУ у відставку за станом здоров'я. На виконання даного наказу 07.03.2002р. командиром військової частини А2491 був виданий наказ № 46 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.03.2002р.
Відповідно до Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці отримують за рахунок держави речове майно, або за їх бажанням грошову компенсацію замість нього.
Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, який набрав чинності з 11.03.2000 року, призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Дана норма діє на даний час.
ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні у військової частини A 1349, яка не провела повного розрахунку по виплатах грошової компенсації за неотримане речове майно.
Як вбачається з довідки № 5 військової частини А1349 від 07.03.2002 року грошова компенсація за речове майно не видане позивачу до березня 2000 року складає 1880,76 грн., а компенсація за речове майно, яке повинно бути видано після березня 2000 року, згідно довідки №21-984,52 грн.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.10.1998 року № 350 військовослужбовці речовим майном забезпечуються тією військовою частиною, у списках якої вони перебувають.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що саме з військової частини А1349 підлягає стягненню грошова компенсація за речове майно, не видане позивачу до березня 2000 року, а речове майно не видане позивачу після березня 2000 року підлягає видачі в натурі. Щодо позовних вимог до Міністерства оборони України та командування військової частини А 0780 - правонаступника військової частини А 3822 - слід відмовити.
Витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача військову частину А1349.
На підставі наведеного, відповідно до Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, Порядку застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.10.1998 року №350, керуючись ст.ст. 6, 17, 98, 104, 158, 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 0780 - правонаступник військової частини А 3822 та військової частини А1349 про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно - задоволити частково.
Визнати дії відповідача військової частини № А-1349 щодо незабезпечення компенсації позивачу за неотримане речове майно до березня 2000 року неправомірними.
Стягнути з військової частини № А-1349 (м. Івано-Франківськ, вул.ЧорноволаЛ 19а) в користь ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1) - 1880,76 грн. грошової компенсації за речове майно, не одержане ним до березня 2000 року.
Зобов'язати військову частину № А-1349 видати ОСОБА_1 речове майно, не одержане ним після березня 2000 року, згідно переліку зазначеного в довідці № 21 військової частини А1349 на загальну суму 984,52 грн. видати в натурі.
Стягнути з військової частини А 1349 в дохід держави 54,40 грн. витрат по оплаті судового збору.
В решті вимог позову відмовити. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду (адреса: м.Львів, вул.Чоловського, 2) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.