АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1637 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про визнання - Пальонний B.C.
договорів недійсними
Доповідач в апеляційній Інстанції - Бородійчук В.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Бородійчука В.Г., Корнієнко Н.В.
при секретарі Шанауріній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини жилого будинку, визнання фактично укладеним договору купівлі-продажу частини жилого будинку та визнання права власності на частину жилого будинку. Вивчивши матеріали справи, судова палата, -
встановила:
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування частини жилого будинку, визнання фактично укладеним договору купівлі-продажу частини жилого будинку та визнання права власності на частину жилого будинку до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, мотивуючи позов тим, що з вересня 2003 р. вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2.
11.05.2004 р. між ОСОБА_2. та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений договір дарування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ОСОБА_2. 1/2 частини жилого будинку розташованого по АДРЕСА_1.
Проте, вказана частина будинку фактично була продана ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ОСОБА_2., оскільки між сторонами була домовленість про купівлю ОСОБА_3 жилого будинку в с. Трушівці Чигиринського району та сплатуОСОБА_4 за її долю в відчужуваному будинку 1000 доларів США.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були сплачені їх спільні з відповідачемОСОБА_2 кошти в сумі 2000 доларів США, а тому вона вважає, що разом з відповідачем ОСОБА_2. вчинила на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дії майнового характеру стосовно відчуження частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 і відповідно договір дарування вказаної частини даного будинку не може вважатися дійсним, в зв'язку з чим вона просить визнати даний договір недійсним та визнати фактично укладеним договір купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та ОСОБА_2. визнати вказану 1/4 частину даного будинку спільною власністю подружжя : її та ОСОБА_2, а також визнати за нею право власності на 1/4 частину даного жилого будинку.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та стягнуто з неї на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Черкаського районного суду від 12.05.2006 р. як незаконне і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задоволити її позов повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, відповідно до вимог ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбувся договір дарування. Сторони по договору дарування заперечували факт розрахунків по даному договору.
Допитана в судовому засіданні нотаріус ОСОБА_5 підтвердила про те, що при заключення договору дарування сторони усвідомлювали його зміст і те, що він носить безгрошовий характер.
Позивач не надала суду доказів того, що між сторонами фактично відбувся договір купівлі-продажу частини житлового будинку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним.
Оскільки суд відмовив позивачці у визнанні договору дарування недійсним, тому відсутні були підстави для визнання спірного будинку сумісною власністю сторін.
Відповідно до ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування.
Колегія суддів вважає, що судове рішення грунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.
Доводи апелянта не є суттєвими і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Черкаського районного суду від 12 травня 2006 р. залишити без змін. Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2 місячний строк з моменту проголошення.