Справа №22ц - 2674 2007 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Дніпропетровської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 24 квітня 2007 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - БАРАННІКА О.П.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В.
при секретарі - ГОРОБЕЦЬ К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Тернівці Дніпропетровської області
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області
від 08 грудня 2006 року
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Тернівці Дніпропетровської області про перерахунок
щомісячних страхових виплат, -
Справа №22ц-2674 Суддя-головуючий
Категорія: 21 у суді першої інстанції
Ткаченко Н.Ю. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Чубуков О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської
області від 08 грудня 2006 року стягнуто з Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівці Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01.03.2004 року по 30.11.2006 року 2921грн.10коп. та зобов'язано проводити позивачу щомісячні страхові виплати з 01.12.2006 року у розмірі 975грн. 68 коп. до змін діючого законодавства.
В своїй апеляційній скарзі відповідач просить рішення першої інстанції скасувати з тих підстав, що воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стосовно законності та обгрунтованності застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Призначаючи ОСОБА_1 перераховану щомісячну грошову
суму із застосуванням коефіцієнтів, за якими перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим, вказаних у відповідних постановах правління Фонду соціального страхування, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, діяло в межах своєї, передбаченої діючим законодавством, яке регулює механізм примінення Закону України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", компетенції.
Стосовно допущених судом порушень норм процесуального права.
Відповідач вважає, що у відповідності з діючим цивільно-процесуальним законодавством по даній категорії цивільних справ позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а у випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Стосовно обґрунтованості та законності застосування судом норм матеріального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції встановив, що він, за час роботи на підприємствах вугільної
промисловості в підземних шкідливих умовах, набув травму і за висновками МСЕК від 14.05.2003 року йому було встановлено 4 5% стійкої втрати професійної працездатності безстроково і призначено щомісячні страхові виплати на підставі постанов Правління Фонду „Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим", перерахувавши їх з 01.03.2001 року по 01.03. 2006 року із застосуванням коефіцієнтів, зазначених у цих Постановах.
При таких обставинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілому позивачу Андрееву Ю.Б. в такий спосіб було зроблено відповідачем з порушенням діючого законодавства України.
Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, переглянутої в касаційному порядку Вищим Адміністративним судом України і ухвалою якого від 06 вересня 2006 року залишеної без змін, постанови Правління Фонду, на підставі яких здійснювався перерахунок позивачу щомісячних страхових виплат, визнано недійсними з слідуючих підстав: при зростанні у попередньому календарному році середнього заробітку потерпілого, перерахунок сум щомісячних страхових виплат повинен бути проводитись за коефіцієнтом зростання саме середнього заробітку у галузях національної економіки, а не реального, як це зробив Фонд, та по даним органу виконавчої влади з питань статистики, а не самого Фонду, тобто у відповідності з вимогами ч.2 ст. 29 Закону України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Як встановлено судом першої інстанції, за оспорюваний позивачем період часу відповідні коефіцієнти, за даними Державного Комітету Статистики України, складали: в 2001 році -1,352, в 2002 році - 1,210, в 2003 році - 1,228, в 2004 році -1,275, а в 2005 році - 1,367., а відповідач застосував свої, занижені: 1,193 - в 2002 році, 1,182 - в 2003 році, 1,152 - в 2004 році, 1,238 - в 2005 році і 1,203 - у 2006 році, що суперечить вимогам ч.2 ст.29 вказаного Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стосовно посилання апелянта на недодержання судом першої інстанції вимог цивільно-процесуального закону.
Згідно Цивільного Кодексу України 1963 року позовна давність не поширюється на ті правовідносини, у яких прямо вказано; що вона до них не застосовується.
У відповідності до вимог ст.40 Закону України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних
випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає в подальшому коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги.
Окрім того ст.268 Цивільного Кодексу України 2004 року також передбачено, що позовна давність не поширюється на позови про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.
Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до переоцінки апелянтом доказів по справі та одностороннього особистого ним тлумачення норм права,, що суперечить діючому законодавству.
Відповідно ж до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.
Інших порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303, 307 та 308 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійних захворювань в м. Тернівці Дніпропетровської області
відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.