АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 2380 / 2007                            Головуючий в 1 інстанції - Кір'як А.В.

Категорія - 26                                             Доповідач  - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого   - Глущенко Н.Г.

суддів                - Красвітної Т.П., Присяжної Ж.І.

при секретарі  - Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.12.2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі / а. с. 107-108/.

Зазначеним рішенням суду в ОСОБА_1. відмовлено в його позовних вимогах про усунення ОСОБА_2 від права спадкування за законом / а. с. 95-96 /..

Як на підстави апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 посилався на те, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права/а. с. 107-108/.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2.являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті їх матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. с. 4-5 /.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтвердили суду сторони, а також свідки, ОСОБА_3 проживала в належній їй на праві власності квартирі по АДРЕСА_1 і до грудня 2004 року вона могла обходитись без сторонньої допомоги ( сама пересувалась, ходила до магазину, особисто здійснювала за собою догляд, утримувала себе і таке інше) / а. с. 88-91 /. До грудня 2004 року як, один, так і іншій син навідували матір / а. с. 73-74,89 /. Сама ж ОСОБА_3 ще влітку 2004 року

доглядала за малолітньою донькою співмешканки ОСОБА_2, що підтвердив суду сам позивач / а. с. 89 /

В грудні 2004 року стан здоров'я ОСОБА_3 різко погіршився, про що сусіди повідомили ОСОБА_1, який і став доглядати за матір'ю, оскільки вона потребувати сторонньої допомоги і догляду. З 27.12.2004 року по 04.01.2005 року - ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні в терапевтичному відділенні СМСЧ № 8 м. Дніпродзержинська, після чого була виписана додому де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. с. 17-18,20-21 /.

Ні про хворобу матері, ні про її смерть ОСОБА_2 ніхто не повідомив і про це дізнався тільки у березні 2005 року/ а. с. 75, 89 -91/.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б спростовували пояснення відповідача і свідків та свідчили про те, що відповідач знав про тяжкий стан здоров'я матері, але умисно не приходив до неї, ухиляючись від надання їй допомоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями свідків та самих сторін.

При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. задоволенню не підлягають згідно ст. 1224 ЦК України.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача ОСОБА_1. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.