Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/89/22

Провадження № 3/382/141/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року                 м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 065303 від 16.01.2022 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено, що 16 січня 2022 року о 03 год. 28 хв. ОСОБА_1 в м. Яготин по вул. Незалежності, 22, керував транспортним засобом «Skoda Octavia »  д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 факт свого перебування у стані алкогольного спя`ніння та певні обставини події визнав, пояснивши, що їх зі знайомим на автомобілі дійсно зупинили працівники поліції. Однак, фактично заперечив лише факт свого керування автомобілем, оскільки, за його твердженням, працівники поліції помилково взяли до уваги, що після зупинки поліцією транспортного засобу саме він пересів із сидіння водія на розташоване безпосередньо поряд з водійським пасажирське автомобільне сидіння; натомість, таке "пересідання" вчинив його знайомий, який після зупинки транспортного засобу поліцією пересів із сидіння водія на розташоване позаду (за місцем водія) пасажирське автомобільне сидіння, встигнувши перелізти через центральну вузьку внутрішню частину автомобіля між сидіннями переднього ряду, розташуватися позаду місця водія та вийти із автомобіля через ліві задні двері. У подальшому, під час складення протоколу, цей знайомий, заперечивши працівникам поліції, що саме він був за кермом, "підставив" ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 16 січня 2022 року о 03 год. 28 хв. в м. Яготин по вул. Незалежності, 22, керував транспортним засобом «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Така відмова зафіксована поліцейським на відеокамеру.

У постанові від 01.12.2021 року у справі № 672/1402/17 (провадження № 51-3315км21) Верховний Суд зазначив, що норми процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП (у редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення) огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що відмова пройти огляд була зафіксована на відеозапис, зазначення показів двох свідків законом не вимагалось. На відеозаписі чітко вбачаються у ОСОБА_1 очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на відео. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_1 прямо визнав факт свого перебування у стані алкогольного спя`ніння на момент зупинення транспортного засобу працівниками поліції.

Суд враховує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. У цьому випадку застосування підлягає саме ч. 2 ст. 266 КУпАП в чинній редакції. Відтак, зазначена відмова може бути зафіксована у відповідності до вимог зазначеної статті за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків (подібного висновку Київський апеляційний суд дійшов у постанові від 23.11.2021 р. у справі № 753/18206/21).

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; його вина, крім даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 065303 від 16.01.2022 р., підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме: копією іншої постанови серії ЕАО № 5233621 від 16.01.2022 р., направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.01.2022 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду); рапортом лейтенанта поліції від 16.01.2022 р.; довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами від 18.01.2022 р.; довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 18.01.2022 р., а також безпосередньо відеозаписом події.

Як вбачається з відеозапису, долученого поліцейськими на ДВД-диску (зокрема, «video_2022-01-16_08-21-29») працівники поліції зупинили автомобіль «Skoda Octavia»  д.н.з. НОМЕР_3 . Підійшовши до автомобіля в часовому інтервалі біля 10 секунд, працівники поліції зафіксували на віодезаписі «130 Щока» відсутність водія за кермом, проте з цього автомобіля ніхто не виходив. Крім цього, на пасажирському сидінні сидів ОСОБА_1 , а на задньому сидінні - інший чоловік, який, за твердженням ОСОБА_1 , є його знайомим. На вимогу інспектора надати водійське посвідчення ОСОБА_1 відмовився, ухилявся від будь яких відповідей. В подальшому, ОСОБА_1 , вийшовши із автомобіля, в зухвалій формі розмовляв із працівником поліції із використанням нецензурної лексики, намагався вхопити за формений одяг. Суд звертає увагу на те, що на запитання поліцейського ОСОБА_1 відповів, що вживав алкогольні напої, при цьому відмовлявся надавати своє посвідчення та намагався покинути місце зупинки автомобіля. На ствердження поліцейського про його перебування за кермом, ОСОБА_1 категорично не заперечив. При цьому, на відміну від судового засідання, ОСОБА_1 , під час спілкування з працівниками поліції та складення протоколу, жодного разу не послався на те, що за кермом перебував його знайомий.

Натомість, у судовому засіданні ОСОБА_1 фактично заперечив лише факт свого керування автомобілем, оскільки, за його твердженням, працівники поліції помилково взяли до уваги, що після зупинки поліцією транспортного засобу саме він пересів із сидіння водія на розташоване безпосередньо поряд з водійським пасажирське автомобільне сидіння; натомість, таке "пересідання" вчинив його знайомий, який після зупинки транспортного засобу поліцією пересів із сидіння водія на розташоване позаду (за місцем водія) пасажирське автомобільне сидіння, встигнувши перелізти через центральну вузьку внутрішню частину автомобіля між сидіннями переднього ряду, розташуватися позаду місця водія та вийти із автомобіля через ліві задні двері. У подальшому, під час складення протоколу, цей знайомий, заперечивши працівникам поліції, що саме він був за кермом, "підставив" ОСОБА_1 .

Суд критично оцінює такі пояснення тавідхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував за кермом автомобіля, оскільки ці пояснення спростовуються дослідженими в суді відеозаписами, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності. Сам факт "пересідання" ОСОБА_1 в суді не заперечив, однак послався на те, що це зробив не він, а його знайомий. При цьому, на момент спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 категорично не заперечував свого перебування за кермом, а також жодного разу не стверджував, що за кермом перебував його знайомий. Часовий інтервал між повним зупиненням автомобіля та моментом підходу працівників поліції до місця водія склав біля 10 секунд; із автомобіля ніхто не виходив. Тож твердження ОСОБА_1 про те, що після зупинки транспортного засобу поліцією його знайомий встиг пересісти із сидіння водія на розташоване позаду (за місцем водія) пасажирське автомобільне сидіння, перелізши через центральну вузьку внутрішню частину легкового автомобіля між сидіннями переднього ряду, а також розташуватися позаду місця водія, а також вийти із автомобіля через ліві задні двері є вочевидь необгрунтованим. При цьому, під час спілкування з працівниками поліції та складання протоколу, цей громадянин заперечував своє перебування за кермом. Також, суд бере до уваги відсутність доказів оскарження ОСОБА_1 постанови серії ЕАО № 5233621 від 16.01.2022 р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом та непред`явлення посвідчення водія відповідної категорії.

У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 065303 від 16.01.2022 р., направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.01.2022 р., та відеозаписи, які містяться на компакт-диску, узгоджуються між собою, логічно доповнюють один одного та не суперечать один одному, а тому, на думку суду, є правдивими та об`єктивними.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 30, 40-1, ч. 1 ст. 130, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, стягнувши з нього 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп. (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./Яготинська міс./22030101, код ЄДРПОУ 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (ІВАN) UA 788999980313101206000010860, код класифікації бюджету 22030101, Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); Відомча ознака: «00» без деталізації за відомчою ознакою).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя М. М. Нарольський