Справа № 626/1795/21

Провадження № 1-кс/626/147/2022

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

       14 лютого 2022 року                                                        м. Красноград

Слідчий суддя Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому в залі суду м.Красноград клопотання начальника СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Красноградської окружної прокуратури в рамках кримінального провадження № 12021221090000121 від 29.04.2021р., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рубіжне Луганської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкає: АДРЕСА_2 , не працюючий, що має вищу освіту, раніше не судимий,

- який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до поданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим відділом Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Красноградської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021221090000121 від 29.04.2021 за підозрою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

14.02.2022 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, повідомлено ОСОБА_4 .

В ході досудового розслідування встановлено, що указом Президента України № 167/2020-рп від 28.02.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду голови Красноградської районної державної адміністрації. Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 голова Красноградської районної державної адміністрації наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 39 до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням.

Розпорядженням голови Красноградської районної державної адміністрації № 45-к від 03.12.2020 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено на посаду начальника фінансового управління Красноградської районної державної адміністрації. Відповідно до Положення про Красноградську районну державну адміністрацію, затвердженого розпорядженням голови Красноградської районної державної адміністрації № 506 від 19.12.2016 начальник фінансового управління Красноградської районної державної адміністрації наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою. Згідно з п. 11 розділу 8 зазначеного положення начальник фінансового управління Красноградської районної державної адміністрації розпоряджається коштами у межах затвердженого в установленому порядку кошторису управління.

З метою ліквідації місцевих районних державних адміністрацій, рішенням сесії Красноградської районної ради Красноградській РДА було виділено кошти. Розпорядниками вказаних коштів були ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі голови ОСОБА_4 та начальника ОСОБА_7 відповідно.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою злочинною змовою, з прямим умислом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном - бюджетними коштами, реалізуючи свій злочинний намір, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заволоділи коштами ІНФОРМАЦІЯ_3 за наступних обставин:

04.03.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , перебуваючи на вищевказаних посадах, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою злочинною із ФО-П ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), не маючи на меті виконання договірних зобов`язань, уклали фіктивні договори із останнім, зокрема між Красноградською РДА в особі голови ОСОБА_4 за № 244 та фінансовим управлінням Красноградської РДА в особі начальника ОСОБА_7 за № 240. По кожному з вказаних договорів ФО-П ОСОБА_8 мав надати послуги Красноградській РДА та фінансовому управлінню Красноградської РДА перевезення автотранспортом. З метою заволодіння бюджетними коштами на підтвердження начебто виконання вказаних договорів між Красноградською РДА в особі ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_8 , а також між фінансовим управлінням Красноградської РДА в особі ОСОБА_7 та ФО-П ОСОБА_8 04.03.2021 укладено акти приймання виконаних робіт за № 244/1 та за № 240/1 відповідно, при цьому роботи, зазначені у вказаних актах ФО-П ОСОБА_8 не виконувались. Відповідно до акту № 244/1 від 04.03.2021 вартість начебто наданих ФО-П ОСОБА_8 Красноградській РДА послуг склала 49764,00 грн. Відповідно до акту № 240/1 від 04.03.2021 вартість начебто наданих ФО-П ОСОБА_8 фінансовому управлінню Красноградській РДА послуг склала 42900,00 грн. На підставі вищевказаних фіктивних договорів та актів приймання виконаних робіт за платіжними дорученнями № 7 від 04.03.2021 та № 5 від 04.03.2021 з рахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно на рахунок ФО-П ОСОБА_8 було перераховано кошти в сумі 49764,00 грн. та 42900,00 грн. В подальшому вищевказаними коштами в загальній сумі 92664 грн. ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заволоділи та розпорядились на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

-Договором № 244 від 04.03.2021, укладеним між Красноградською РДА в особі голови ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_8 та договором № 240 від 04.03.2021, укладеним між фінансовим управлінням Красноградської РДА в особі ОСОБА_7 та ФО-П ОСОБА_8 , відповідно до яких останній мав надати послуги Красноградській РДА та фінансовому управлінню Красноградської РДА з перевезення товарів автотранспортом;

-Актами приймання виконаних робіт за № 244/1 та за № 240/1 від 04.03.2021, укладеними між Красноградською РДА в особі голови ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_8 та фінансовим управлінням Красноградської РДА в особі ОСОБА_7 відповідно, згідно з якими ФО-П ОСОБА_8 було надано послуги з перевезення товарів автотранспортом Красноградській РДА та фінансовому управлінню Красноградської РДА на загальну суму в 92664 грн.

-Довідкою з територіального сервісного центру МВС № 6345, відповідно до якого станом на 04.03.2021 на ОСОБА_8 транспортних засобів зареєстровано не було;

-Показаннями ОСОБА_9 , який повідомив, що раніше товаришував з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та виконував їхні усні доручення. В березні 2021 року за вказівкою ОСОБА_7 за наданими нею чернетками він друкував договори на надання послуг перевезення автотранспортом між Красноградською РДА та ФО-П ОСОБА_8 , а також між фінансовим управлінням Красноградської РДА та ФО-П ОСОБА_8 .. Надруковані договори та акти приймання виконаних робіт особисто передав ОСОБА_8 .. Останній, не виконуючи роботи, зазначені в договорах, їх підписував, а також акти приймання виконаних робіт одночасно. Після цього ОСОБА_10 передав йому гроші готівкою в сумі близько 90 тис. грн.. Частину вказаних коштів він залишив в сейфі в приміщенні фінансового управління Красноградської РДА, іншу ж частину коштів він передавав особисто ОСОБА_4 ;

-Показаннями ОСОБА_11 – директора ККП «Водоканал», який повідомив, що в березні 2021 року, його викликав до свого кабінету ОСОБА_4 та надав вказівку забезпечити перевезення товарно-матеріальних цінностей ліквідованих районних державних адміністрацій – Сахновщинської, Кегичівської та Зачепилівської до будівлі Красноградської РДА. Будь-які договори з ККП «Водоканал» з цього приводу не укладались. Вказівку ОСОБА_4 ним було виконано. Товарно-матеріальні цінності з ліквідованих районних державних адміністрацій було перевезено до будівлі Красноградської РДА на автомобілі марки «ГАЗ», що перебуває на балансі ККП «Водоканал» водієм ОСОБА_12 ;

-Показаннями ОСОБА_12 – водія ККП «Водоканал», який повідомив, що за вказівкою керівника – ОСОБА_11 на автомобілі марки «ГАЗ», за яким закріплений, перевозив товарно-матеріальні цінності з ліквідованих районних державних адміністрацій – Сахновщинської, Кегичівської та Зачепилівської до будівлі Красноградської РДА. При перевезенні таких товарно-матеріальних цінностей з ним автомобілі була присутньою ОСОБА_7 ;

-Показаннями ОСОБА_13 – члена ліквідаційної комісії з реорганізації Красноградської районної державної адміністрації, яка повідомила, що при перевезенні товарно-матеріальних цінностей з ліквідованої Кегичівської РДА до Красноградської РДА прибувала ОСОБА_7 на автомобілі марки «ГАЗ» білого кольору;

-Показаннями ОСОБА_14 – члена ліквідаційної комісії з реорганізації Красноградської районної державної адміністрації, який повідомив, що при перевезенні товарно-матеріальних цінностей з ліквідованої Сахновщинської РДА до Красноградської РДА прибувала ОСОБА_7 на автомобілі марки «ГАЗ» білого кольору;

-Показаннями свідка ОСОБА_15 – колишнього бухгалтера фінансового управління Красноградської РДА, який повідомив про те, що в березні 2021 року він на підставі укладеного договору між фінансовим управлінням Красноградської РДА та ФО-П ОСОБА_8 про надання послуг з перевезення автотранспортом та актів приймання виконаних робіт готував платіжні доручення для переказу коштів з рахунку фінансового управління на рахунок ФО-П ОСОБА_8 .. Такі договори та акти були датовані одним днем. Йому їх надавала ОСОБА_7 , при цьому заборонила відображати відомості про факт закупівлі таких послуг на офіційному майданчику електронної системи публічних закупівель України «ProZorro»;

-Показаннями свідка  ОСОБА_16  – головного бухгалтера Красноградської РДА, яка повідомила про те, що в березні 2021 року вона на підставі укладеного договору між Красноградською РДА та ФО-П  ОСОБА_8  про надання послуг з перевезення автотранспортом та актів приймання виконаних робіт готувала платіжні доручення для переказу коштів з рахунку фінансового управління на рахунок ФО-П  ОСОБА_8 .. Такі договори та акти були датовані одним днем. Їй їх надавав ОСОБА_4 , при цьому заборонив відображати відомості про факт закупівлі таких послуг на офіційному майданчику електронної системи публічних закупівель України «ProZorro»;

-Іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , раніше не судимий, але усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків по вказаному кримінальному провадженню, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України:

1.п.1 ч.1 ст.177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що є ОСОБА_4 наразі офіційно не працює, проживає віддалено від місця юрисдикції органу досудового розслідування, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного (обвинуваченого) у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.

2.п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

3.п.5 ч.1 ст.177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки стосовно ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування і в іншому кримінальному провадженні - № 12022221090000086 від 02.02.2022, по якому йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний (обвинувачений) зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не є достатнє для забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку можливо вчинити тиск на свідків, які його викривають у вчиненому злочині.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що у вказаному випадку також можливо вчинити тиск на свідків, які його викривають у вчиненому злочині, як за допомогою засобів зв`язку так і опосередковано через залучення інших осіб, що забезпечуватимуть можливість уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності на його прохання.

Зазначені ризики та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного (обвинуваченого) у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного (обвинуваченого) винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (обвинувачується), його вік, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Крім цього, слід звернути увагу, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення ОСОБА_4 , як виключну міру запобіжного заходу, застосування до останнього менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам те не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого) і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_4 , перебуваючи на волі або при обранні судом стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі не буде позбавлений можливості чинити тиск на свідків, які вже надали органу досудового розслідування викривальні показання та брали участь у проведенні слідчих дій, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_4 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину.

Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено, що заявлені наявні, таким чином, з метою забезпечення належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, наявна обґрунтована необхідність щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Так, в разі застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі, таких як застава, особиста порука, особисте зобов`язання, домашній арешт, сторона обвинувачення не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки в судові засідання та до органу досудового розслідування по справі за надуманими приводами, в тому числі і тимчасової непрацездатності. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, визначених цією статтею, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Виходячи з майнового стану підозрюваного, факту заволодіння останнім бюджетними коштами, обіймання останнім раніше керівної посади, є необхідним в разі застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави визначення її розміру понад встановленого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме не менше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, а також підстави вважати що вказаним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти такого найсуворішого запобіжного заходу та в свою чергу подали своє клопотання про застосування до підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на те, що прокурором не було доведено жодного з ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а були неведені лише його припущення, що є недопустимим в рамках змагальності та стандартів доказування в кримінальному процесі.

Посилаються на те, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так доводи прокурора щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування зводяться до того, що ОСОБА_4 проживає віддалено від місця юрисдикції органу досудового розслідування та суворістю можливого покарання, оскільки ОСОБА_4 мешкає в одній області і відстань між місцем проживання та місцем юрисдикції органу досудового розслідування складає близько 100км., а суворість можливого покарання не є взагалі доказом, а є лише припущенням щодо можливого переховування підозрюваного. Такого припущення вочевидь недостатньо для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так як підозрюваний є раніше несудимою особою, то стверджувати про наміри переховуватися неможна, адже відповідних прецедентів не було і не могло бути.

Отже, ризик переховування базується лише на необґрунтованих припущеннях прокурора.

Також просить врахувати, що підозрюваний має тісні родинні зв`язки за місцем мешкання у Харкові, а саме має 4-ро дітей, троє з яких є малолітніми - ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 ., ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Всі діти знаходяться на утриманні підозрюваного, що виключає можливість його виїзду за межі України, а тим паче переховування.

Більш того, всі ці припущення виключаються самим фактом добровільної явки підозрюваного в судове засідання, де розглядається клопотання про тримання його під вартою.

Щодо можливого незаконного впливу на свідків.

Даний ризик взагалі недоведений жодним чином і знову базується на необґрунтованих припущеннях прокурора щодо можливих умовлянь та благань свідків відмовитися від показань, що з точки зору підозрюваного є взагалі принизливим для нього, адже він впевнений в своїй невинуватості і бажає справедливого розгляду справи відповідно до закону.

Щодо ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення.

То такі ризики мають бути прямо підтверджені прокурором, чого наразі ним не було зроблено, посилання прокурора на наявність іншого провадження кримінального провадження щодо розслідування кримінального правопорушення за ч.3 ст.191 КК України є недоречним та неналежним доказом, оскільки ОСОБА_4 наразі не перебуває на державній службі, а звідси очевидно виключається можливість вчинення аналогічного кримінального правопорушення за ч.3 ст.191 КК України, адже відсутня обов`язкова ознака його складу.

Щодо можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (іншого роду) в клопотанні взагалі не зазначається. На інші можливі ризики прокурор не посилається.

Таким чином при вирішенні питання про обрання міри запобіжного заходу просять суд врахувати наступні обставини: добровільна явка підозрюваного в судове засідання, де розглядається клопотання про тримання під вартою, наявність у підозрюваного на утриманні чотирьох дітей, троє з яких є малолітніми та несудимість останнього, що і ще раз виключає ризики, наведені в клопотанні прокурора.

В зв`язку з чим, сторона захисту вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання повністю відповідатиме завданням кримінального провадження, адже всі ризики повністю будуть виключені зобов`язанням підозрюваного вчиняти дії, що сприятимуть кримінальному провадженню та не вчиняти дії, що йому перешкоджатимуть.

При цьому підозрюваний обізнаний, що невиконання ним покладених на нього судом обов`язків в рамках особистого зобов`язання матиме наслідком кримінально- процесуальну відповідальність та навіть кримінальну.

Перевіривши  надані суду матеріали  кримінального  провадження, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши  в  сукупності  всі  обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в ньому, думку самого підозрюваного та його захисника, які просили обрати міру запобіжного заходу не пов`язану з триманням під вартою, а саме у виді особистого зобов`язання, слідчий суддя приходить до наступного.

На час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені інкримінованого йому злочину за ч.3 ст.191 КК України, а саме наявними доказами, переліченими в клопотанні, однак остаточна правова кваліфікація діяння скоєного підлягає додатковій перевірці, оскільки остаточна кваліфікація повинна надаватися після проведення всього комплексу слідчо-оперативних та процесуальних дій.

При цьому слідчий у своєму клопотанні посилається, що у органів досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що є ОСОБА_4  наразі офіційно не працює, проживає віддалено від місця юрисдикції органу досудового розслідування, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного (обвинуваченого) у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Однак в судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 з моменту скоєння інкримінованого йому діяння весь час (більше 11 місяців) постійно знаходився за місцем свого мешкання в м.Харків, не намагався його покинути, хоча у нього була реальна така можливість, оскільки він не був затриманий весь цей час та вільно пересувався.

Крім того, він самостійно з`явився до суду для обрання йому міри запобіжного заходу, хоча саме клопотання йому було вручено близько 9-00год. ранку 14.02.2022 року і до моменту його розгляду по суті в суді о 15-00год. 14.02.2022 року у нього була реальна можливість не з`явитись до суду, а виїхати в невідомому напрямку. Така поведінка ОСОБА_4 ставить під певний сумнів вказаний ризик, зазначений у клопотанні, оскільки будь-яких реальних доказів можливості його переховування, в клопотанні не наведено і прокурором в судовому засіданні також не надано.

Що стосується другого ризику, вказаного у клопотанні, а саме, що останній може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин(п.3 ч.1 ст.177 КПК України).

Однак такий ризик теж нічим обґрунтовано не підтверджений, а є тільки припущенням, оскільки будь-яких реальних доказів цьому, в клопотанні не наведено, не надано таких прокурором і в судовому засіданні, підозрюваний на даний час будь-які керівні посади на території Красноградського району не займає і взагалі є безробітним, що виключає вплив на свідків. Окрім того виконання даного ризику можливо забезпечити і застосуванням іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентно!’ практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом»». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до вимог ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються, що стосується цих двох ризиків, то вони жодним чином не доведені «поза розумним сумнівом», а базуються лише на припущеннях.

Що стосується ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає його обґрунтованим, оскільки відповідно до наданих додатків до клопотання стосовно ОСОБА_4 , окрім даного кримінального провадження № 12021221090000121 від 29.04.2021р., СВ Красноградського РВП здійснюється досудове розслідування і в іншому кримінальному провадженні - № 12022221090000086 від 02.02.2022, по якому ОСОБА_4 також 14.02.2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України. Крім того, досудове розслідування по даним фактам ще триває, тобто не завершене.

Таким чином, беручи до уваги викладене, оскільки наявні певні ризики, передбачені ст.177 КПК України, перелічені вище, а також враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до восьми років, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, йому необхідно обрати міру запобіжного заходу.

При цьому відповідно до положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, відповідно до положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В ході дослідження даних про особу підозрюваної встановлено, що він раніше не судимий, на даний час не працює, має міцні соціальні зв`язки, проживає зі співмешканкою ОСОБА_21 з якою у них мається спільна неповнолітня дитина – син ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_5 , також з ними мешкає його пасинок – ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , окрім цього від першого шлюбу він також має двох дітей, один з яких є неповнолітнім – син ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_8 , має постійне місце реєстрації та проживання, будь-яких негативних характеристик на підозрюваного, в матеріалах клопотання не мається.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Мамедова проти Росії» вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

У рішенні ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання» її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти («В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.1993). В своєму рішенні у справі «Адамяк проти Польщі» (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п.9 ч.1 ст.178 КПК). Відповідні дані підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

Також слідчий суддя(суд), суд повинен ураховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.1098 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»). Реалізуючи положення ч.5 ст.199 КПК, слідчий судця, а також суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Прокопенко проти України», від 5.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»). Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п.1 ст.5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі «Соловей і Зозуля проти України»).

Крім того, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходом та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Таким чином, слідчий суддя з урахуванням положень ч.4 ст.194 КПК України приходить до висновку про можливість застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, що може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

Таким чином слідчий суддя вважає за можливо обрати міру запобіжного заходу не пов`язану з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

При цьому в судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний  ОСОБА_4 зареєстрований зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкає: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим  домашній арешт обертається саме за місцем його фактичного мешкання.

Крім того, щоб не обмежувати вільне пересування підозрюваного цілодобово, оскільки останній має намір працевлаштуватися та для можливості підтримувати свою життєдіяльність та забезпечувати членів своєї сім`ї, слідчий суддя вважає на можливе обрати домашній арешт у певний період доби.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання начальника СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 12021221090000121 від 29.04.2021 року за ч.3 ст.191 КК України про обрання запобіжного міри заходу ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- негайно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- в період з 23:00 год. по 06:00 год. знаходитись на території домоволодіння (квартири) в якій він фактично проживає за адресою: : АДРЕСА_2 , протягом строку дії даної ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_4 ухвали суду покласти на Немишлянський відділ поліції ГУНП в Харківській області.

Строк дії ухвали  не може перевищувати двох місяців з дня її винесення, тобто діє до 14 квітня 2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.

Після проголошення даної ухвали, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний невідкладно (у робочий час) з`явитися до відповідальної особи Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області для постановлення на облік.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду  шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя

       Красноградського районного суду                                         ОСОБА_1