Справа № 578/886/21

провадження №2/578/8/22

Рішення

Іменем України

11 лютого 2022 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Козенко О.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Оніщенка О.В. , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника - адвоката Оніщенка Олега Вікторовича, АДРЕСА_2 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

установив:

13.08.2021 позивач в особі представника адвоката Оніщенка Олега Вікторовича, звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд:

- зобов`язати відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом демонтажу самовільно встановленого дерев`яного забору та дикорослих насаджень (кущів та дерев), що знаходяться на цій земельній ділянці;

- стягнути з відповідача на користь позивача 155000 грн відшкодування завданої моральної шкоди та покласти на відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову посилається на те, що у відповідності до договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок від 07.04.2021 позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з тим відповідач як суміжний землекористувач, порушуючи принципи добросусідства, чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому власністю шляхом самовільного встановлення на належній позивачеві земельній ділянці дерев`яного паркану, за яким ростуть зелені насадження. Звернення до органів місцевого самоврядування з метою розв`язання спору до позитивних результатів не призвели, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом права власності.

Ухвалою суду від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.09.2021.

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 суд задовольнив заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання до 12.10.2021.

Протокольною ухвалою суду від 12.10.2021 підготовче судове засідання відкладено до 01.11.2021; встановлено відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позов до 19.10.2021.

Відзив на позов у встановлений строк відповідач не подав.

Ухвалою суду від 01.11.2021 у справі № 578/886/21 за клопотанням представника позивача призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17.01.2022 за вх. №144/22 до суду надійшов висновок судового експерта №53 за результатами проведення судової земельної-технічної експертизи, складений 12.01.2022.

Ухвалою суду від 18.01.2022 провадження у справі № 578/886/21 поновлено та призначено підготовче засідання на 31.01.2022.

Ухвалою від 31.01.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.02.2022.

11.02.2022 до суду надійшла заява адвоката Губи О.М. (вх. реєстр. № 475 від 11.02.2022), у якій він просить викликати і допитати як свідка інженера-землевпорядника КГЦ Сумщина ОСОБА_5 з метою з`ясування методів та результату проведення ним реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5922385400:01:009:0187, що мало місце в серпні 2020 року.

Ухвалою від 11.02.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача (вх. № 475 від 11.02.2022) про виклик свідка.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2022 під час розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання 11.02.2022 не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2022 вимоги позивача не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову як безпідставного. Наголошував на тому, що кадастровий номер земельній ділянці позивача присвоєний неправомірно, а межі земельної ділянки позивача, зареєстровані у Державному земельному кадастрі визначені невірно, що підтверджено висновком експерта. Зазначав, що відповідач протягом тривалого строку користується спірною частиною земельної ділянки, оскільки вважає її своєю власністю, а відтак і не чинить перешкод позивачеві у користуванні його власністю.

У судових дебатах сторони підтримали свої позиції, зокрема представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача підтримав висловлені заперечення щодо позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 07.04.2021 позивач придбав у власність нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,0581 га, кадастровий номер: 5922385400:01:009:0186, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно п. 1.3 договору купівлі-продажу земельна ділянка загальною площею 0,0581 га відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови: цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - приватна, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за земельними угіддями: прибудинкова територія - 0,0581 га. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, площею 0,0581 га, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу НВ-0006598692021, підготованому та наданому державним адміністратором Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» СМР ОСОБА_6 від 31.03.2021, відчужувана земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 ; від Б до В - Самотоївської сільської ради (вулиця); від В до Г - ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 ; від Г до А - ОСОБА_8 .

Даний договір зареєстрований у реєстрі за № 1757.

Також відповідно до умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2021 позивач придбав у власність земельну ділянку загальною площею 0,1731 га, кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно п. 1.2 договору цільове призначення земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності - приватна, вид використання земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, форма власності - приватна, за земельними угіддями: рілля: 0,1731.

Відповідно до п. 1.4 договору згідно з кадастровим планом земельної ділянки, площею 0,1731 га, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу НВ-0006598642021, підготованому та наданому державним адміністратором Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» СМР ОСОБА_9 від 31.03.2021, відчужувана земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 ; від Б до ОСОБА_10 , АДРЕСА_5 ; від В до А - ОСОБА_8 .

Даний договір зареєстрований у реєстрі за № 1760.

Обидва договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 07.04.2021 недійсними не визнавались, на даний момент є чинними.

Відповідач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Враховуючи, що вказана обставина сторонами не заперечується, суд вважає її встановленою з огляду на те, що відповідачем та її представником жодних доказів на підтвердження права власності відповідача суду не подано.

Відповідач як суміжний землекористувач відмовилась підписати Акти від 21.04.2021 прийому-передачі межових знаків не зберігання, які складались під час встановлення меж земельних ділянок, належних позивачеві. Іншими суміжними користувачами вказані акти прийому-передачі межових знаків на зберігання підписані без зауважень.

Таку відмову відповідача її представник у судовому засіданні не пояснив, зазначивши лише, що вважає, що кадастровий номер земельній ділянці позивача визначений невірно.

У подальшому 27.05.2021 позивач звернувся до Краснопільської селищної ради з проханням допомогти у вирішенні конфліктного питання з сусідкою ОСОБА_4 стосовно межі між сусідніми земельними ділянками, оскільки відповідач неправомірно встановила на земельній ділянці, належній позивачеві, дерев`яний паркан та допустила вирощення чагарників, а на будь-які спроби прибрати паркан та дикоростучі дерева і рослини чи домовитись мирним шляхом, остання реагує шляхом висловлення погроз.

За результатом розгляду звернення позивача Краснопільською селищною радою позивачеві була надана відповідь № 110-04/3 від 25.06.2021 про те, що дане звернення було розглянуто комісійно з виїздом на місце. Також у відповіді зазначено, що згідно актів прийому-передачі межових знаків на зберігання, належні позивачеві земельні ділянки закріплені межовими знаками невстановленого зразка (дерев`яні кілки). Акти підписані представником СРФДП «Центр ДЗК», селищної ради та землевласником. Підпис суміжного користувача, з яким виник спір за межу, в актах відсутній. При огляді місцевості встановлено, що суміжний користувач ОСОБА_4 використовує землю поза встановлених дерев`яних кілків та не погоджується із встановленими межовими знаками. У зв`язку з неможливістю вирішити межовий спір позивачу рекомендовано звернутись до суду.

Наданим правом на захист свого права позивач скористався та з звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивач скористався наданим йому правом на захист права власності у судовому порядку, звернувся до суду з позовом, у якому просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою шляхом демонтажу дерев`яного забору та дикорослих насаджень (кущів та дерев), що знаходяться на цій земельній ділянці. Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 155000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, на його думку, відповідач не порушує права власності позивача, оскільки спірна частина земельної ділянки належить саме відповідачеві, паркан встановлений абсолютно правомірно, а позивач помилково вважає, що відповідач використовує його земельну ділянку, оскільки відповідач упродовж тривалого періоду користується цією ділянкою, а межі ділянки у правовстановлюючих документах позивача та у Державному земельному кадастрі визначені помилково, оскільки не відповідають фактичному землекористуванню. Вірними межами земельної ділянки позивача у даному випадку представник відповідача вважає саме межі фактичного землекористування, оскільки такий поділ відповідає генеральному плану населеного пункту. Набуття ж позивачем права власності на спірну земельну ділянку, представник відповідача вважає неправомірним, оскільки з невідомих причин позивачеві за договором купівлі-продажу була передана у власність частина земельної ділянки відповідача.

При цьому жодних доказів на підтвердження заперечень позовним вимогам (як то правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідача, докази, що підтверджують неправомірність визначення меж земельної ділянки позивача, генеральний план населеного пункту, докази визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07.04.2021) ані відповідачем, ані його представником протягом розгляду справи надано не було, як не було заявлено у підготовчому провадженні й відповідних клопотань про витребування доказів.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином з огляду на презумпцію правомірності правочину, суд вважає, що право власності на спірну земельну ділянку набуто позивачем на законних підставах, а відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.

Під час підготовчого провадження суд за клопотанням представника позивача призначив у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: Чи відповідає фактичне землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_4 даним Державного земельного кадастру кадастрового номера 5922385400:01:009:0187? Чи відповідає фактичне землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_4 даним Державного земельного кадастру кадастрового номера 5922385400:01:009:0187 по відношенню до суміжної земельної ділянки АДРЕСА_4 ? Чи наявна на земельній ділянці по АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187 споруджена ОСОБА_4 дерев`яна огорожа (паркан) та насадження (кущі та дерева)?

Відповідно до висновків експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, виходячи зі складеного графічного Додатку №1 арк. 1, фактичне землекористування у виді паркану та умовних меж за адресою по АДРЕСА_4 , на підставі даних топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, розроблених ТОВ «Полюс-С», не відповідає межам відповідно до правоустановчих документів та зареєстрованих в Державному земельному кадастрі (обмінного файлу) на цю ділянку (кадастровий номер - №5922385400:01:009:0187).Виходячи зі складеного графічного Додатку №1 арк.2, фактичне землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , не відповідає даним Державного земельного кадастру кадастрового номера 5922385400:01:009:0187 (обмінного файлу) по відношенню до суміжної земельної ділянки АДРЕСА_3 , де жовтим кольором відображені контури суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_3 (згідно фактичного використання по встановленому паркану та умовним межам), накладаються на територію земельної ділянки по АДРЕСА_4 , межі якої визначені відповідно до правоустановчих документів та зареєстровані в Державному земельному кадастрі (обмінного файлу) на цю ділянку (кадастровий номер - №5922385400:01:009:0187), загальною площею 153 м2 в найбільш лінійних розмірах -2,55м, 1,02м, 1,28м. Виходячи зі складеного графічного Додатку №1 арк.2 дерев`яна огорожа (паркан) та металеві стовпи (які на схемі відображені чорним кольором (лінія без розривів), позначені цифрою «1») та насадження (кущі та дерева) (які на схемі відображені зеленим кольором позначені цифрою «2»), безпосередньо знаходяться на території земельної ділянки АДРЕСА_4 , межі якої визначені відповідно до правоустановчих документів та зареєстровані в Державному земельному кадастрі (обмінного файлу) на цю ділянку (кадастровий номер -№5922385400:01:009:0187).

Поданий висновок судом оцінений з точки зору його належності, допустимості та достатності.

Будь-які зауваження до висновку від сторін не надходили, клопотань про призначення у справі додаткової чи повторної експертизи від учасників справи також не надходило.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

У ході судового розгляду справи позивачем доведено, що він на законних підставах володіє земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому фактичне землекористування позивача не відповідає (є меншим) межам земельної ділянки, визначеним у правовстановлюючих документах та у Державному земельному кадастрі. Також встановлено, що відповідач чинить перешкоди у здійсненні позивачем права власності, зокрема відповідач перешкоджає позивачеві належним чином утримувати та користуватись земельною ділянкою, самовільно встановила дерев`яний паркан на належній позивачеві земельній ділянці, який не дозволяє зносити, дикоростучі дерева не дозволяють належним чином обробляти землю.

Таким чином позивач у відповідності до приписів статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, оскільки право власності на будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , виникло на законних підставах і зареєстровано у встановленому законом порядку, у ході судового розгляду доведено, що відповідач умисно чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому ділянкою.

Твердження представника відповідача про те, що відповідач не чинить позивачу жодних перешкод, оскільки спірна частина суміжної земельної ділянки належить саме відповідачу, суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому оскаржувані дії відповідача суд розцінює як обмеження права власності одного із суміжних землекористувачів, оскільки такі дії ущемляють права позивача на користування своєю власністю на власний розсуд.

За змістом п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов`язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.

Відсутність заперечень попереднього власника майна проти порушення права власності, не пов`язаних із позбавленням володіння, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову нового власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а тому позов у частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні власністю позивачем підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача демонтувати самовільно встановлений паркан та дикорослі насадження (кущі та дерева), що знаходяться на земельній ділянці, належній позивачу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 155000,00 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральною шкодою визначає втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі

незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У даній справі такими негативними явищами для позивача є нервовий стрес внаслідок порушення права власності, тривала протиправна поведінка відповідачки, яка спричиняє тяжкі наслідки для психоемоційного стану позивача.

За змістом пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Обґрунтовуючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на те, що цинічна та протиправна поведінка відповідача на протязі тривалого часу та фактична бездіяльність органів місцевого самоврядування щодо поновлення його прав та притягнення відповідача до відповідальності призводить до того, що позивач постійно думає про поновлення своїх прав, на цьому підґрунті у позивача часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість. Дикорослі дерева та гілки несуть загрозу здоров`ю позивача, оскільки він має 3 групу інвалідності (інвалідність по зору).

Застосовуючи засади розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що завдана позивачу моральна шкода спричинена тривалою неправомірною поведінкою відповідача, яка порушує право власності позивача та спричиняє йому негативні психологічні наслідки.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені у ході розгляду справи, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на нематеріальний характер моральних страждань та відсутність чітких критеріїв майнового вираження душевного болю, суд доходить висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 1000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до наданого експертом рахунку № 53 від 22.11.2021 вартість проведеної у справі експертизи склала 8222,00 грн. Вказана сума була оплачена позивачем згідно квитанції № 0186977 0159030 від 03.12.2021.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 141 даного Кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів представник позивача заявив про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

З урахуванням наведеного позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 923,00 грн у зв`язку з частковим задоволенням позову, 8222,00 грн витрат на оплату експертного висновку. При цьому покладення на відповідача витрат позивача по оплаті комісії при сплаті рахунку № 53 від 22.11.2021 суд вважає безпідставним, оскільки відшкодуванню підлягають витрати на проведення експертизи, не включаючи супутні витрати, наприклад банківську комісію за здійснення платежу.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Оніщенка Олега Вікторовича, до ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 шляхом демонтажу самовільно встановленого дерев`яного паркану та дикорослих насаджень (кущів та дерев), що знаходяться на цій земельній ділянці.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , 1000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншому відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у сумі 923,00 грн; 8222,00 грн витрат на оплату експертного висновку.

Видати виконавчі листи після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 17.02.2022.

Суддя Ю. О. Зеря