Справа № 127/10116/18

Провадження №2/148/179/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2022 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі АТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.10.2011відповідач отримала кредит у розмірі 1200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківськомі сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між нею та банком договір , що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту установленого банком.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Договору.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість - 7921,63 грн, яка складається з наступного: 1093,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3292,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 3535,52 грн - заборгованість за пенею.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.10.2011 в розмірі 7921,63 грн та понесені по справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання від нього про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечує. Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на заяву про перегляд заочного рішення, який суд розцінює як пояснення представника позивача, останній зазначив, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають договір про надання банківських послуг. 23.02.2013 вже після досягнення клієнтом повноліття банком на підставі раніше укладеного договору про надання банківського обслуговування в межах діючої платіжної схеми встановлено кредитний ліміт на картрахунку у розмірі 3000 грн. З виписки по картрахунку вбачається, що клієнт почала користуватися карткою з 23.02.2013, тобто вже після досягнення нею повноліття. Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір №б/н від 11.10.2011 відповідає нормам законодавства Сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, подала заяву, згідно якої просить розгляд справи провести у її відсутність, позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує. Також вказала, що в 2011 році жодних кредитів у банку не брала, так як була неповнолітньою.

Відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутность учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову сляд відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 11.10.2011між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.7). Відповідно до копії даної заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» (а.с.152) між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 23.02.2013, термін дії до 09/16.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.152) вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 23.02.2013 за карткою № НОМЕР_1 , кредитний ліміт був встановлений у розмірі 300 грн та того ж дня був збільшений до 1200 грн, 30.09.2013 зменшений до 1100 грн, а 08.11.2019 зменшений до 0,00 грн.

Згідно копії виписки за договором №б/н за період 01.01.1999-22.10.2021 (а.с.148-151) вбачається, що відповідач отримавши в АТ КБ «Приватбанк» кредитну картку № НОМЕР_1 користувалась кредитними грошима, отримував кошти через банкомат та сплачувала заборгованість. Згідно даної виписки, а також розрахунку заборгованості вбачається, що остання сума погашення за наданим кредитом в розмірі 148 грн була проведена відповідачем 25.10.2015.

Згідно розрахунків заборгованості за договором № б/н від 11.10.2011 (а.с.156-158, 159) вбачається, що станом на 25.10.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить - 7921,63 грн, яка складається з наступного: 1093,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3292,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 3535,52 грн - заборгованість за пенею.

Також представником позивача на підтвердження позовних вимог було надано копії витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З тексту анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.7) та копії паспорту відповідача серія НОМЕР_2 , виданого 26.10.2019 Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області (а.с.117-118) вбачається, що на час укладання кредитного договору останній було лише 17 років, тобто вона була неповнолітньою.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦК України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ч.1 ст.34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

В свою чергу, ч.1 ст. 31 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Водночас, ч.1, 2, 4 ст.32 ЦК України передбачено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Таким чином, нормами ст.32 ЦК України визначено неповну цивільну дієздатність осіб від 14 до 18 років, обсяг якої дає право цим особам розпоряджатися своїм заробітком, відкривати вкладні рахунки, накопичувати кошти, тобто вчиняти дії, які позитивно впливатимуть на розвиток фізичної особи та її самостійності, а не право на укладання кредитних договорів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.33 ЦК України, неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

З огляду на вищевикладені норми законодавства слід зазначити, що характер кредитних правовідносин, незважаючи на незначний розмір кредиту, не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, оскільки він є досить складним і передбачає, якщо не відразу, то в майбутньому, обов`язок позичальника регулярно, в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплачувати відсотки, нести матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Доказів на підтвердження згоди батьків відповідача на укладення кредитного договору №б/н від 11.10.2021 представником позивача суду не надано.

Згідно ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, правочин, вчинений особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності є нікчемним правочином з моменту його вчинення і визнання його недійсним в судовому порядку не потребується.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи представника позивача про те, що кредитний ліміт було установлено на платіжну карту відповідача після досягнення нею повноліття не мають правового значення, оскільки кредитний договір, складовим якого є анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, був укладений 11.10.2021, коли відповідач не мала повної цивільної дієздатності.

Безпідставними також є посилання представника позивача на положення ст. 32 ЦК України, пунктом 4 частини 1 якої передбачено можливість укладання неповнолітньою особою договору банківського вкладу та розпорядження вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку), оскільки нормами цієї статті визначено неповну цивільну дієздатність осіб від 14 до 18 років, обсяг якої дає право цим особам розпоряджатися своїм заробітком, відкривати вкладні рахунки, накопичувати кошти, тобто вчиняти дії, які позитивно впливатимуть на розвиток фізичної особи та її самостійності, а не право на укладання кредитногого договору. При цьому, ч.5 даної статі передбачено, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 30-33, 203, 207, 215, 216, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048 -1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за ним.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: