465/3201/20

2/465/629/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2022 рокумісто Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Максимович М.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. заборгованості за договором підряду №11 від 16 жовтня 2019 року.

Аргументи учасників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 16 жовтня 2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір підряду №11, предметом якого було виконання ремонтно-будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 . 09 березня 2020 року під час здачі робіт було виявлено якісні недоліки таких, та згідно п.6.3 Договору між сторонами укладено додаткову угоду (акт про дефекти) шляхом написання відповідачем розписки. У розписці відповідач зобов`язався, у разі неусунення виявлених недоліків у строк до 01.04.2020, повернути позивачу 50 000,00 грн. Станом на момент звернення з даним позовом відповідач взятих на себе розпискою зобов`язань не виконав, недоліки зазначені в розписці не усунув, кошти не повернув. Відтак, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму у судовому порядку.

18 серпня 2020 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому вказав на необґрунтованість позовних вимог та невідповідність викладених у позовній заяві обставин, фактичним обставинам справи. Зазначив, що станом на 01.02.2020 відповідачем були повністю виконані всі роботи, попередньо узгоджені сторонами, однак, у зв`язку з виявленими недоліками відповідачем надано розпискою від 09.03.2020, що містить зобов`язання вказані недоліки усунути. У розписці відповідач також зобов`язався повернути грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., які складають вартість фактично зіпсованих матеріалів та суму як вартість невиконаних робіт. Відповідав доклав усіх зусиль для належного виконання своїх зобов`язань, однак такі не були виконані через недобросовісну поведінку позивача, яка не надала відповідачу доступ до будівельного майданчика. Також, причиною невиконання своїх зобов`язань стало запровадження на території України карантину, а тому вина відповідача відсутня. Разом з цим, визначені розпискою зобов`язання є більшими, ніж виявлені недоліки та незрозумілим є що саме охоплюється сумою 50000,00 грн., оплата послуг відповідача позивачем не підтверджена. 02.06.2020 відповідач надіслав позивачу повідомлення-претензію, яка ОСОБА_2 була проігнорована. З цих підстав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15 жовтня 2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, згідно з яким доводи відповідача щодо поважних причин невиконання своїх зобов`язань за розпискою є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Відповідачу надавався допуск до будівельного майданчика включно до 22.05.2020, що стверджується відповідною перепискою - скрін-шотами. Розмір позовних вимог є належним чином доведеним, оскільки визначений у розписці, яка добровільно складена відповідачем за взаємною згодою сторін. При цьому, кінцевий акт виконаних робіт був складений та підписаний відповідачем ще 27.03.2020, а тому свої зобов`язання щодо оплати послуг відповідача повністю виконані позивачем.

У судовому засіданні представник відповідача відзив підтримала та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 23.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

12.04.2021 представник відповідача подав клопотання про визнання долученої позивачем переписки у мобільному додатку Viber недопустимим доказом по справі. Вказав, що позивачем подано копію електронного доказу, а інформаційні повідомлення у месенджері надіслані без дотримання вимог щодо наявності обов`язкових реквізитів електронного документа та без завірення електронним підписом, а тому не можуть бути належними доказами в обгрунтування позиції позивача. Окрім цього, з долучених переписок не вбачається загальна вартість виконаних робіт, їх обсяги та кількість.

24.06.2021 відповідач подав до суду додаткові пояснення, згідно з якими просив відмовити у задоволенні позову та врахувати поважні причини невиконання зобов`язань за розпискою.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

6 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір підряду №11, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 (підрядник) зобов`язується за завданнями та за кошти ОСОБА_2 (замовника) власними та/чи залученими силами і засобами, на свій ризик виконати ремонтно-будівельні роботи щодо об`єкта: житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1 Договору).

09.03.2020 під час здачі виконаних робіт позивачем встановлено недоліки будівельно-ремонтних робіт.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що перелік недоліків визначається у акті про дефекти, складеному сторонами. У акті фіксуються дата виявлення недоліків і строки їх усунення.

Того ж дня, 09.03.2020, відповідно до п.6.3 Договору ФОП ОСОБА_3 склав розписку, у якій встановлено перелік виявлених недоліків та термін їх усунення - до 01.04.2020. Зазначив, що у випадку невиконання зобов`язань за даною розпискою зобов`язується повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. (сума як вартість фактично зіпсованих матеріалів та сума як вартість невиконаних робіт).

Мотиви, з яких виходить суд, та норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов`язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом вище, в якості акту про дефекти, на підставі п.6.3 Договору підряду №11, відповідач 09.03.2020 склав розписку про усунення виявлених у роботі ФОП ОСОБА_3 недоліків та визначений строк закінчення робіт - до 01.04.2020.

Зі змісту розписки серед виявлених недоліків: 1) відстала плитка у вітальні в кількості 2 шт.; 2) виявлені нерівності в стіні біля входу в санвузол; 3)відстала кутова стрічка в спальні; 4) плями, не дошпакльовані кути, не досиліконені вікна, переходи; 5) не досиліконена ванна.

Серед робіт, які підрядник зобов`язався виконати: 1) переклеїти плитку у вітальні у кількості 2 шт.; 2) перешпаклювати нерівності на стіні біля входу в санвузол; 3) виправити кутову стрічку у спальні; 4) перефарбувати плями, недошпакльовані кути, досиліконити вікна, перефарбувати переходи; 5) досиліконити ванну; 6) пофарбувати плінтуси; 7) покласти плитку на фартух; 8) дошпаклювати і пофарбувати кухню.

Як підтвердили в судовому засіданні сторони та підтверджується матеріалами справи, розписка складена за взаємною згодою сторін та містила зобов`язання відповідача у разі невиконання взятих на себе зобов`язань повернути позивачу грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.

Згідно з п.2.1 Договору строк виконання робіт обумовлено не пізніше ніж до 01.02.2020.

Згідно з п.6.1 Договору, підрядник гарантує якість виконання робіт протягом двох років.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що при завершенні виконання робіт за цим договором підрядник пред`являє кінцевий акт виконаних робіт, який підписується замовником. Підписання Акту виконаних робіт свідчить про відсутність у сторін претензій за зобов`язанням, передбаченими цим договором, та підтверджує факт виконання всіх робіт підрядником.

27.03.2020 відповідач подав позивачу підписаний Акт виконаних робіт.

Наведене свідчить про виконання замовником своїх зобов`язань за договором підряду №11 та відсутність з цього приводу заперечень у відповідача.

02 червня 2020 року відповідач звернувся до ОСОБА_2 з повідомленням-претензією про виконання зобов`язань за договором підряду від 16.10.2019. У вказаному повідомленні зазначив, що виконати взяті на себе 09.03.2020 зобов`язання щодо усунення недоліків не вдалось, з причин, які від нього не залежать, без його вини, а внаслідок дій Замовника, яка у порушення п.3.1.2 Договору, не допустила його до будівельного майданчика. Вказав, що неодноразово після послаблення карантину намагався приступити до виконання робіт, та не отримав доступу до об`єкта.

Вказані обставини ФОП ОСОБА_3 вважає такими, що дають підстави для звільнення його від виконання зобов`язань за розпискою та повернення грошових коштів.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, виходячи з такого.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем робіт за договором, однак містять докази, які вказують, що відповідач все ж таки приступив до їх виконання.

Позивачем долучено до справи скрін-шоти переписки у месенджері Viber. З долучених скрін-шотів вбачається, що переписка велась між стороною позивача та відповідача (з особою на ім`я ОСОБА_3 , за номером телефону відповідача), впродовж часу з укладення договору до 22.05.2020 (часу до якого проводились ремонтні роботи), стосується обставин, які підлягають доказуванню у справі, містить інформацію про умови, порядок та строки виконання зобов`язань за розпискою від 09.03.2020, причини невиконання зобов`язань, серед яких, зокрема, узгодження щодо строків виконання робіт та плану робіт, доставка будівельних матеріалів, інших питань, які виникали в процесі ремонтних робіт.

Оцінюючи поданий доказ з точки зору його допустимості та належності, суд враховує, що у частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах, тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, зміст конкретних фраз у поданій переписці, дає підстави для висновку, що відповідач до часу вказаного у розписці - 01.04.2020 своїх зобов`язань не виконав, а продовжував виконання ремонтних робіт до 22.05.2020. Замовник пропонував відповідачу скласти нову розписку для надання йому можливості продовжити виконання ремонтних робіт поза строками, визначеними розпискою від 09.03.2020, на що відповідач не погодився, а тому майстер покинув будівельний майданчик.

Отже, подані позивачем докази не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності та беруться до уваги як належні та допустимі докази по справі.

Аналогічного висновку щодо оцінки як доказу скрін-шотів повідомлень з телефону, роздруківки з Viber у переписцідійшов Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 липня 2020 року, у справі №753/10840/19, провадження N 61-22727св19.

На противагу цьому, відповідач покликається на недопустимість поданих позивачем доказів, оскільки документи не містять цифрового підпису.

У постанові від 28 грудня 2019 року Касаційний господарський суд Верховного Суду у справі №922/788/19, суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом. Суд зазначив, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Натомість у справі, що є предметом розгляду, судом встановлено, що позивачем подано скрін-шоти переписки у месенджері Viber, які за своєю специфікою не підпадають під дію положень ч.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Отже, у постанові Верховного Суду, на яку посилається відповідач, та у цій справі, встановлено різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.

В той час, судом також не встановлено порушення позивачем як Замовником п.3.1.2 Договору щодо недопуску ФОП ОСОБА_3 до будівельного майданчика.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що між його роботодавцем ФОП ОСОБА_3 та позивачем виник конфлікт з приводу недоліків виконаних ремонтних робіт на об`єкті по АДРЕСА_1 . Роботодавець привіз його на вказаний об`єкт, де він завершував ремонтні роботи. Працював на об`єкті з квітня по травень 2020 року. Ним було перефарбовано декілька стін у квартирі, деякі роботи виконував інший майстер. У травні 2020 року подзвонив роботодавець та сказав збирати речі і покинути приміщення.

Аналізуючи вказані докази та показання свідка, суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою невиконання ним договірних зобов`язань є невиконання позивачем зобов`язань, пов`язаних з ненаданням будівельного майданчика, оскільки доказів на підтвердження викладених обставин матеріали справи не містять, під час розгляду справи таких доказів суду відповідачем надано не було, а подані позивачем докази такі доводи відповідача спростовують.

Суд повторює, що за загальним правилом зобов`язання повинні виконуватися відповідно до умов договору чи закону. А якщо такі умови відсутні у договорі та законі, застосовуються правила та звичаї ділового обороту. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У той же час, зобов`язання можуть припинятися неможливістю його виконати у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - обставинами непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Важливою складовою обставин непереборної сили є об`єктивна неможливість виконання зобов`язань через такі обставини.

17 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким перелік форс-мажорних обставин в Україні був офіційно доповнений карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Доповнення про карантин надає можливість сторонам цивільних договорів застосовувати положення законодавства та договорів про форс-мажорні обставини для звільнення їх від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, яке пов`язане з тимчасовими обмеженнями у пересуванні, перевезенні, здійсненні господарської діяльності, а також іншими заборонами та обмеженнями, що встановлюються на державному та місцевих рівнях для запобігання розповсюдженню коронавірусу (COVID-19) в Україні.

Однак, сторони договору автоматично не звільняються від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

У кожному конкретному випадку сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між карантином і своєю неможливістю виконати договірне зобов`язання (тобто, сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести, що карантин став причиною невиконання зобов`язання).

Водночас, у цій справі надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань, не встановлено, оскільки відповідач виконував умови договору до травня 2020 та не виконав свої зобов`язання з інших причин, які залежали від його волі. Отже, покликання відповідача на введення карантину, як на підставу звільнення відповідальності за невиконане зобов`язання, не є обґрунтованими.

Згідно з п.6.4 Договору, у випадку виникнення суперечки з приводу причин та наявності недоліків у виконаних роботах, сторони вправі залучити незалежну експертну організацію для їх визначення. Витрати за проведення експертиз несе сторона, яка її призначила.

Між тим суд враховує, що висновок експертної організації є обов`язковим лише у разі, якщо це прямо встановлено договором, однак в спірному договорі така умова як обов`язкова відсутня, сторони вільно погодили повернення відповідачем коштів у сумі 50 000,00 грн. у випадку невиконання ним своїх зобов`язань. Отже, суд бере до уваги зміст наданої розписки від 09.03.2020р.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином умови договору підряду, в тому числі за розпискою від 09.03.2020, що не заперечили сторони, а причини невиконання зобов`язань не були поважними.

При вирішенні справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Трофимчук проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява №4241/03).

Відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути зФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути зФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_4 ).

Повне рішення складено 15 лютого 2022 року.

Суддя Г.П. Мигаль