Номер провадження: 11-кп/813/527/22

Номер справи місцевого суду: 495/8147/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участі: секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2018 року, у кримінальному провадженні №12017160240002112 від 20.07.2017 року, відносно:

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого контролером - приймачем, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Вищевказаним вироком ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, та йому призначено покарання за:

- ч. 2 ст. 342 КК України – у виді 2 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 345 КК України – у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_10 покладено наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 залишено без розгляду, в зв`язку з відмовою потерпілого від своїх позовних вимог.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що 20.07.2017 року лейтенант поліції ОСОБА_12 , знаходячись у добовому наряді СОГ ТОГ Затока смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеська область, направлений на реагування та збирання матеріалів на підставі телефонного повідомлення мешканки смт. Затока – ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_2 , за фактом протиправних дій з боку квартирантів, яке зареєстровано у Журналі ЄО за №9029 від 20.07.2017. Прибувши за місцем виклику, приблизно о 14 годині 10 хвилин, наряд СОГ побачив обвинуваченого ОСОБА_10 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, на заспокоювання працівників поліції не реагував, вів себе зухвало, здійснював супротив діям працівників поліції, на що лейтенант поліції ОСОБА_12 зателефонував до ТОГ Затока та викликав підкріплення. Прибувши за місцем виклику, приблизно о 14 годині 30 хвилин, додатковий наряд поліції допоміг подолати опір обвинуваченого ОСОБА_10 та помістив його до салону службового транспорту, куди також помістили й співмешканку обвинуваченого ОСОБА_10 – ОСОБА_14 , яка перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння теж чинила супротив працівникам поліції.

Окрім того 20.07.2017, знаходячись у добовому наряді ТОГ Затока смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області сержант поліції потерпілий ОСОБА_11 був направлений черговим ТОГ Затока для реагування на виклик про надання додаткових сил лейтенанту поліції ОСОБА_12 , котрий знаходячись у добовому наряді у складі СОГ ТОГ Затока смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеська область, був раніше направлений на реагування та збирання матеріалів за фактом телефонного повідомлення мешканки смт Затока ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_2 , за фактом протиправних дій з боку квартирантів. Прибувши на місце виклику, приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку №32 по вул. Виноградній смт Затока м. Білгород-Дністровський, потерпілий ОСОБА_11 допоміг іншим працівникам поліції подолати опір вимогам працівників поліції, перебуваючого у стані алкогольного сп`яніння обвинуваченого ОСОБА_10 та усадити його до службового автомобілю. Водночас, обвинувачений ОСОБА_10 , з хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, не бажаючи виконувати вимоги працівників поліції, раптово вийшов з службового автомобілю та умисно, з метою нанесення побоїв працівнику поліції, під час виконання ним службових обов`язків, підбігши до потерпілого ОСОБА_11 , наніс йому кулаком правої руки один удар в обличчя, після чого зімкнув свої руки на шиї потерпілого ОСОБА_11 та почав її здушувати, припинивши свої злочинні дії тільки після втручання інших працівників поліції та застосування до нього мір фізичного впливу.

Згідно довідки №820 прийомного покою Комунального закладу «Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня» від 20.07.2017, виданої потерпілому ОСОБА_11 , у останнього мається забій м`яких тканин (голови), шиї (набряк м`яких тканин зліва).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 задоволено частково. Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2018 відносно ОСОБА_10 , скасовано в частині визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Виключено з резолютивної частини вироку абзац другий щодо застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України. В іншій частині вирок залишено без змін. Звільнено обвинуваченого ОСОБА_10 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 342 КК України на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в частині скасування вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року щодо ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 345 КК із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

З огляду на що, новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції проводиться за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2018 в частині оскарження визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 посилаючись на незаконність прийнятого рішення, вважає його таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що суд не взяв до уваги ряд суттєвих обставин які мають значення для правильного вирішення справи, а доводи захисту в частині незаконних дій працівників поліції щодо ОСОБА_10 і відсутності його провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні було судом повністю проігноровані, оскільки:

- всі допитані судом свідки підтвердили, що з боку ОСОБА_10 не було неправомірних дій;

- в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи (протоколи, акти і т.п.), які б могли підтвердити факт неправомірної поведінки ОСОБА_10 ;

- висновок суду про нанесення ОСОБА_10 удару кулаком в обличчя ОСОБА_11 не відповідає фактичним обставинам справи і не підтверджується доказами;

- не приймаючи до уваги покази ОСОБА_10 і розцінюючи його відмову від повного визнання своєї провини як бажання ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєне, суд взяв до уваги свідчення поліцейського ОСОБА_11 , який також бажав ухилитися від кримінальної відповідальності за перевищення службових повноважень.

На підставі викладеного, захисник обвинуваченого просить вирок місцевого суду відносно ОСОБА_10 скасувати та останнього за пред`явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 345 КК України виправдати.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача; думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що вирок суду першої інстанції відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких одне з завдань – це забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Окрім того, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

З огляду на те, що Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 року задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в частині скасування вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року щодо ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 345 КК із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, апеляційний суд розглядає скаргу в частині визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, встановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі об`єктивно та в повному обсязі з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та правильно оцінені судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду, щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яке розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК України.

Так, факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, підтверджується показаннями потерпілого  ОСОБА_11 , які є прямими доказами, свідків-очевидців  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_15 ,  ОСОБА_16 ,письмовими та речовими доказами, які є належними та допустимими доказами, з огляду на приписи статей 84, 95 КПК України, так як були отримані у встановленому законом порядку та досліджені безпосередньо у судовому засіданні суду першої інстанції.

Зокрема, винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив суду, що прибувши на місце виклику, він допоміг іншим працівникам поліції подолати опір перебуваючого у стані алкогольного сп`яніння обвинуваченого ОСОБА_10 та усадити останнього до службового автомобілю, в якому вже перебувала дівчина ОСОБА_14 . Водночас обвинувачений ОСОБА_10 весь час висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції. Далі обвинувачений ОСОБА_10 , раптово вийшов з службового автомобілю підбігши до нього наніс йому кулаком правої руки один удар в обличчя, після чого зімкнув свої руки на його шиї та почав здушувати. Побачивши це відразу втрутились інші працівники поліції та застосували до обвинуваченого ОСОБА_10 мір фізичного впливу та одягли на останнього кайданки. В цей час дівчина ОСОБА_14 в їх адресу висловлювалась брудною лайкою, яку теж в цей час тримали працівники поліції. Далі вони обвинуваченого ОСОБА_10 посадили в службову машину і приїхали в відділення поліції. Трохи пізніше в відділення приїхав інший екіпаж з дівчиною ОСОБА_14 . Перебуваючи в черговій частині він повідомив черговому про те, що трапилося і в цей час ОСОБА_17 , так само повідомив, що дівчина ОСОБА_14 напала на нього і вдарила його наручниками в область скроні. Далі вони поїхали до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, після чого він був направлений до лікарні де у нього було виявлено тілесні ушкодження обличчя та шиї. Також пояснив, що дівчина ОСОБА_14 коли надягали на обвинуваченого ОСОБА_10 кайданки вибігла з службового автомобіля та почала бити руками працівників поліції. Перший раз обвинуваченого ОСОБА_10 посадили в службовий автомобіль без кайданок;

- показаннями свідків очевидців ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 які пояснили суду, зокрема, що бачили бійку обвинуваченого ОСОБА_10 з працівниками поліції. Обвинувачений ОСОБА_10 перебував у стані алкогольного сп`яніння та здійснював опір, працівниками поліції до нього було застосовано міри фізичного впливу, після чого на останнього були надягнути кайданки;

- витягами з кримінального провадження №12017160240002112 від 20.07.2017 року та від 07.09.2017 року про те, що 20.07.2017 до чергової частини Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт сержанта поліції потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те що 20.07.2017 року о 14.30 року біля будинку АДРЕСА_2 , під час виконання службових обов`язків, знаходячись у складі СОГ ТОГ Затока він отримав тілесні ушкодження;

- довідкою №820 прийомного покою Комунального закладу «Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня» від 20.07.2017 року, виданій потерпілому ОСОБА_11 , згідно якої у останнього мається забій м`яких тканин (голови), шиї (набряк м`яких тканин зліва);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №79 згідно якого обвинувачений ОСОБА_10 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного, всуперереч доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що зазначені докази повністю узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджують встановлені у вироку суду обставини щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Суд першої інстанції дослідив докази по справі в повному обсязі, необхідному для встановлення обставин події злочину, дав їм належну оцінку, як належним, допустимим, достовірним та достатнім, та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, з наданням належної правової кваліфікації його діям, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги захисника щодо неналежної оцінки доказам, підтвердження не знайшли.

В апеляційній скарзі захисника містяться посилання на неповноту судового розгляду кримінального провадження, однак не зазначається жодного конкретного доказу у цьому провадженні, який не дослідив би суд першої інстанції, або відмовив в його дослідженні стороні захисту, з огляду на це апеляційний суд вважає зазначені посилання голослівними та надуманими.

Аналіз зазначених доказів підтверджує правильність встановлення у вироку суду фактичних обставин кримінального провадження, оскільки доказів, якими б ці висновки суду спростовувались, в апеляційній скарзі не зазначено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Правова позиція захисника полягає в тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 94 КПК України, ніби то оцінив докази без належного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він не врахував доводи захисту.

Проте, апеляційний суд вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги захисника є неспроможними, оскільки, як зазначалось, при судовому розгляді в суді першої інстанції були в повному обсязі досліджені докази у кримінальному провадженні, які прямо вказують на винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.

Як вбачається зі змісту оскарженого вироку, суд зазначив наведені докази, оцінив ці докази в їх сукупності, та належним чином мотивував висновки про те, що ці докази підтверджують винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, навівши у вироку переконливі мотиви, з яких не прийняв до уваги доводи захисту.

При цьому, апеляційний суд згідно з ч. 2 ст. 439 КПК України враховує вказівки зазначену в постанові Верховного Суду від 21.09.2021 року, якою касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12.11.2020 року задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в частині скасування вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року щодо ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 345 КК із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни,.

Верховний Суд у своїй Постанові зазначив, що законодавцем передбачено спеціальну норму (ст. 345 КК), якою визначено відповідальність навіть за погрозу застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службової діяльності, оскільки це має не тільки негативний вплив на психічне та фізичне здоров`я працівника, а й перешкоджає нормальній діяльності правоохоронних органів та підриває їх авторитет. За таких обставин тлумачення цієї норми, до якого вдався суд апеляційної інстанції від 12.11.2020 року, не можна вважати таким, що відповідає її точному змісту.

В апеляційній скарзі захисника не зазначено, а під час її розгляду апеляційному суду не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів досліджені судом докази, які покладені в обґрунтування вироку.

Апеляційний суд вважає, що матеріалами кримінального провадження доведена суб`єктивна та об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейський ОСОБА_11 перевищив свої службові повноваження, апеляційний суд визнає такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, оскільки вони спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, дослідженими судом першої інстанції, висновки по яким обґрунтовані та вмотивовані у вироку районного суду.

Заперечення обвинуваченим ОСОБА_10 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненому, при цьому потерпілий ОСОБА_11 , свідки-очевидці ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , пояснили про обставини, за яких ОСОБА_10 застосував насильство до працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, а саме завдав ОСОБА_11 удар в обличчя та душив його, що підтверджується довідкою №820 прийомного покою Комунального закладу «Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня» від 20.07.2017 року, у якій зазначено, що у потерпілого ОСОБА_11 мається забій м`яких тканин (голови), шиї (набряк м`яких тканин зліва).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих доказах, підтвердження не знайшли, спростовуються матеріалами кримінального провадження та вироком суду, мотивувальна частина якого відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, всі зазначені докази були досліджені, проаналізовані та оцінені згідно вимог ст. 94 КПК України.

З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування вироку першої інстанції або ставили б під сумнів законність та його обґрунтованість, колегія суддів не вбачає, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції – підлягає залишенню без змін.

Керуючись вимогами статтями 376, 404, 405, 407, 413, 415, 419 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 – залишити без задоволення.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2018 року відносно ОСОБА_10 , визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 14.02.2022 року, о 09 годині 00 хвилин, в залі судових засідань №10 Одеського апеляційного суду.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                                 ОСОБА_3                         ОСОБА_4