УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "29" березня 2011 р. Справа № 18/5007/12/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;
від відповідача: Єщенко І.О., директор
розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Вінниця)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (смт.Новогуйвинське Житомирська область)
про стягнення 49006,77грн.,
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 49006,77грн. заборгованості, з яких: 42607,50грн. - основного боргу, 1864,30грн. - інфляційних, 704,86грн. - 3% річних, 3830,11грн. - пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання надав письмовий відзив (а.с.163), в якому визнає суму позову та не заперечує проти її стягнення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості ФОП ОСОБА_3 в період з 27.05.2010р. по 01.01.2010р. здійснив поставку ТОВ "Сам-Фіш" товару на суму 1480359,60грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреністями на отримання матеріальних цінностей (а.с.33-69).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 1388094,10грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.76-145).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі (1480359,60грн. - 1388094,10грн.) 92265,50грн.
В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків, підписаний представниками сторін та скріплений печатками, з якого вбачається, що станом на 01.01.2010р. заборгованість ТОВ "Сам-Фіш" перед ФОП ОСОБА_3 становила 92266,00грн.
04 січня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник, позивач) та ТОВ "Сам-Фіш" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №4-01/10 (а.с.20-21), за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити товар, відповідно до замовлення покупця, а покупець-прийняти його і оплатити в терміни, обумовлені договором (п.1.1 договору).
Згідно п.4.1 договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах попередньої оплати.
Протоколом розбіжностей №1 до договору поставки товару №4-01/10 від 04.01.2010р. (а.с.22) сторони погодили викласти п.4.1 договору в такій редакції: "оплата вартості товару здійснюється на умовах відстрочки оплати товару до 21 календарного дня з моменту прийняття товару".
На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 119086,50грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.70-74).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару в передбачений договором строк виконав частково.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар по договору №4-01/10 від 04.01.2010р. в сумі 42607,50грн., яка на час розгляду справи не змінилась.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.03.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.162), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 42607,50грн.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ст. ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 42607,50грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 3830,11грн. (а.с.15).
Як свідчить зміст розділу 6 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що у випадку несплати за поставлений товар в термін, обумовлений в п.4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику суму заборгованості неоплаченого товару, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що дії на момент постачання товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Cудом встановлено, що позивач безпідставно здійснив нарахування пені на суму 46607,50грн.(а.с.15), не врахувавши, що сума основного боргу становить 42607,50грн.
З матеріалів справи вбачається, що остання партія товару була поставлена відповідачу 10.06.2010р. на суму 7457,50грн. згідно видаткової накладної №269 від 10.06.2010р. (а.с.74).
Разом з тим, пунктом 4.1 договору передбачена відстрочка оплати вартості товару до 21 календарного дня.
Таким чином станом на 10 червня (період з якого починається нарахування штрафних санкцій) заборгованість відповідача складала 35150,00грн., а строк виконання зобов'язанні по накладній від 10.06.2010р. на суму 7457,50грн. настав лише 02.07.2010р.
За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату товару у відповідності до вимог чинного законодавства за період з 10.06.2010р. по 01.07.2010р. на суму 35150,00грн. та з 02.07.2010р. по 10.12.2010р. на суму 42607,50грн. згідно наступного розрахунку:
за період з 10.06.2010р. по 01.07.2010р. на суму 35150,00грн. (сума боргу) х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х22 (кількість прострочених днів) = 402,54 грн.;
за період з 02.07.2010р. по 07.07.2010р. на суму 42607,50грн. (сума боргу) х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х6 (кількість прострочених днів) = 133,08 грн.
за період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. на суму 42607,50грн. (сума боргу) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х33 (кількість прострочених днів) = 654,87грн.
42607,50грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х123 (кількість прострочених днів) = 2225,51грн.
Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає (402,54грн. + 133,08грн. + 654,87грн. + 2225,51грн.) 3416,00грн.; вимоги в частині стягнення 414,11грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 704,86грн. 3% річних та 1864,30грн. інфляційних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку вбачається, що позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних також на суму 46607,50грн., натомість, як зазначалось вище, сума основного боргу становить 42607,50грн., при цьому строк оплати по накладній від 10.06.2010р. №269 на суму 7457,50грн. настав 02.07.2010р.
За таких обставин суд самостійно нараховує річні та інфляційні, відповідно до вимог чинного законодавства, згідно наступного розрахунку:
за період з 10.06.2010р. по 01.07.2010р. на суму 35150,00грн. (сума боргу) х 3% х 22 (кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році) = 63,56грн.
за період з 02.07.2010р. по 10.12.2010р. на суму 42607,50грн. (сума боргу) х 3% х 162 (кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році) =567,32грн.
Таким чином, розмір 3% річних, що підлягають задоволенню, складає (63,56грн. + 567,32грн.) 630,88грн.; вимоги в частині стягнення 73,98грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Розмір інфляційних за період з 10.06.2010р. по 10.12.2010р., згідно перерахунку, здійсненого господарським судом складає 1887,30грн., проте позивач просить стягнути з відповідача 1864,30грн., що є його правом.
Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав в судовому засіданні суму боргу визнав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 48518,68грн., з яких: 42607,50грн. основного боргу, 3416,00грн. пені, 630,88грн. 3% річних та 1864,30грн. інфляційних.
В позові в частині стягнення 414,11грн. пені та 73,98грн. 3% річних слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2, код ЄДРПОУ 32746536)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (21019, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
- 42607,50грн. основного боргу;
- 3416,00грн. пені;
- 1864,30грн. інфляційних;
- 630,88грн. 3% річних;
- 485,19грн. витрат по сплаті державного мита;
- 233,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові відмовити в частині стягнення 414,11грн. пені та 73,98грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам