ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

           10 лютого 2022 року                                               Справа № 923/1545/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ярошенко В.П., розглянувши справу  

за позовом:  Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту)", м. Херсон

до:  Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

про  стягнення заборгованості в сумі 232336,33 грн

без виклику учасників провадження,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (код ЄДРПОУ 38728533) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення відповідно до Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 року заборгованості в сумі 232336,33 грн, з яких: основний борг - 215 829,10 грн; інфляційні втрати - 2 354,53 грн; 3% річних - 2 172,74 грн; пеня - 11 979,96 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 26.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

16.12.2021 року за вх. № 9352/21 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

22.12.2021 року за вх. № 9501/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучає до матеріалів справи та приймає до розгляду.

20.12.2021 року за вх. № 3826/21 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за якою просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» заборгованість в сумі 296 703,33 грн, з яких: основний борг - 272759,53 грн, інфляційні втрати - 4830,55 грн, 3% річних - 2911,21 грн, пеня - 16 202,04 грн.

Ухвалою від 26.01.2022 Господарським судом постановлено: прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, здійснювати подальший розгляд справи урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог. Крім того, зазначеною ухвалою продовжено розгляд справи № 923/1545/21 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Харкавенка В`ячеслава Леонідовича та Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» в особі в.о. директора Панченка Андрія Васильовича 21 квітня 2021 року було укладено Договір № 45-П-ХЕФ-21/44Р.

Відповідно до п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору, предметом Договору є надання Користувачу послуг з: використання вантажних причалів для допоміжних робіт при навантаженні/розвантаженні плавзасобів при постановці суден лагом, відстою та інше (утримання 1 пог.м вантажних причалів « 2,3,4,5, причал для хімічних вантажів (причал №1); використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше (утримання 1 пог. м допоміжних причалів: фумігаційний причал (затон №1, права сторона), причал портового флоту, причал портофлоту (берегоукріплення правої сторони затону №2).

Відповідно до п. 1.3. Договору Користувач зобов`язується користуватися об`єктами портової інфраструктури, визначеними в п. 1.2. Договору, відповідно до їх призначення, прийняти надані Адміністрацією послуги та оплатити їх відповідно до умов даного Договору.

Згідно п. 2.5. Договору оплата за цим Договором здійснюється Користувачем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг (акту виконаних робіт) на підставі рахунку Адміністрації.

Відповідно до п. 2.6. Договору обов`язок по складанню Актів наданих послуг (актів виконаних робіт) покладається на Адміністрацію. Користувач протягом 10-ти робочих днів з дати направлення Адміністрацією Актів наданих послуг (актів виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Користувачем Актів наданих послуг (актів виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Згідно п. 2.7. Договору у випадку неповернення Користувачем Актів наданих послуг (актів виконаних робіт)/ненадання мотивованої відмови від їх підписання у встановлені даним Договором строки, такі акти вважаються погодженими (підписаними) Сторонами в редакції Адміністрації та підлягають оплаті

Зі змісту п. 3.2.1. Договору вбачається право Адміністрації отримувати плату від Користувача за користування об`єктами портової інфраструктури в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п.3.3.4. та п. 3.3.19 Договору Користувач зобов`язаний: здійснювати оплату за користування об`єктами портової інфраструктури в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України; підписувати надані Адміністрацією Акти наданих послуг (виконаних робіт) в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк дії Договору встановлено до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання таких обов`язків по даному Договору.

В межах дії Договору, на виконання його умов, Позивачем Відповідачеві було надано наступні рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) до цих рахунків:

- рахунок на оплату № 691 від 02.06.2021 на суму 24409,37 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2193 від 31.05.2021 (отримано Відповідачем під підпис 07.06.2021, вхід. № 1270/01-24);

-          рахунок на оплату № 732 від 04.06.2021 на суму 48675,98 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2238 від 31.05.2021 (отримано Відповідачем під підпис 09.06.2021, вхід. № 1309/01-24);

-          рахунок на оплату № 850 від 02.07.2021 на суму 9192,00 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2696 від 30.06.2021 (отримано Відповідачем під підпис 09.07.2021, вхід. № 1606/01-24).

- рахунок на оплату № 892 від 06.07.2021 на суму 70506,91 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2810 від 30.06.2021 (отримано Відповідачем під підпис 14.07.2021, вхід. № 1646/01-24);

-          рахунок на оплату № 1041 від 04.08.2021 на суму 10754,64 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3420 від 31.07.2021 (отримано Відповідачем під підпис 10.08.2021, вхід. № 1861/01-24);

- рахунок на оплату № 1068 від 06.08.2021 на суму 52290,20 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3480 від 31.07.2021 (отримано Відповідачем під підпис 10.08.2021, вхід. № 1860/01-24).

Всі вищезазначені акти прийняття робіт (надання послуг) Відповідачем повернуто та підписано без зауважень.

Позивач стверджує, що Відповідач в порушення умов Договору своєчасно не оплатив вартість наданих послуг, внаслідок чого за Відповідачем обліковується заборгованість з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог в сумі 272759,53 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією № 26-01-01-01-20/55 від 28.09.2021 про сплату заборгованості за Договором поставки №45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021, в якій просив відповідача сплатити суму боргу.

Позивачем отримано відповідь на претензію від Відповідача № 18-09/45/377 від 20.10.2021, однак сплата коштів за надані послуги так і не відбулася.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на ті обставини, що 26 червня 2020 року укладено концесійний договір (далі - концесійний договір) стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством "Адміністрація морських портів України», ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (за договором - Переможець), ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Херсонський порт» (стара назва: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).

ДП "ХМТП" не є стороною концесійного договору, але його майно передається у концесію, тому цей договір зачіпає його права та обов`язки.

Відповідно до п.п. (і) п.п. 8.2.4.4. п. 8.2.4 договору Концесієдавець зобов`язаний: докласти, з урахуванням пунктів 8.6, 8.7.4 Договору, всіх розумних зусиль, щоб протягом Перехідного періоду не збільшувався розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, яка сформувалася у Первісного оператора на Дату укладення цього Договору (в частині, що безпосередньо пов`язана з майном Первісного оператора, яке передається у складі Об`єкта концесії) за результатами правовідносин із третіми особами і яка підлягає передачі Концесіонеру, по відношенню до розміру такої кредиторської та дебіторської заборгованості.

Згідно з Концесійним договором перехідний період - це період, який починається з наступного дня після Дати укладення цього Договору і закінчується Датою виконання

Передачі відповідно до пункту 8.7.8 Договору або розірванням Договору згідно з його положеннями.

На цей час ще не здійснено передачі прав та обов`язків від ДП "ХМТП" та ДП "АМПУ" до Концесіонера. Таким чином відповідно до концесійного договору триває Перехідний період протягом якого Мінінфраструктури, як Концесієдавець, повинно забезпечити, щоб кредиторська заборгованість ДП "ХМТП" не збільшувалася.

Не зважаючи на вищенаведені зобов`язання Концесієдавця кредиторська заборгованість ДП "ХМТП" (Первісний оператор), перед ДП "АМПУ" (сторона концесійного договору) постійно збільшується. Виходячи з положень концесійного договору відповідний стан не може мати місце без погодження Міністерства інфраструктури України, яке взяло на себе відповідні зобов`язання за концесійним договором - забезпечити не збільшення кредиторської заборгованості ДП "ХМТП". Але відповідно до акту звірки розрахунків на 30.06.2020 р. кредиторська заборгованість ДП «ХМТП» перед ДП "АМПУ" складала біля 22 млн. грн., за даними бухгалтерії ДП «ХМТП» розмір кредиторської заборгованості на 31.03.2020 р. складає більше 27 млн. грн., тобто відбулося збільшення заборгованості у перехідний період концесійного договору.

Відповідно до його статуту ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (далі - Підприємство) є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління).

Відповідач стверджує, що ДП "АМПУ" як державне підприємство, що знаходиться в сфері управління Міністерства інфраструктури України не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості ДП "ХМТП" після укладення концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.

Саме безперервне збільшення кредиторської заборгованості ДП "ХМТП" перед ДП "АМПУ" після укладення концесійного договору, є причиною поганого фінансового стану Відповідача та не виконання ним зобов`язань по договору від 21.04.2021 року № 45-П-ХЕФ-21/44Р і призвела до виникнення відповідного спору, наслідком якого є позов ДП "АМПУ", відповідно наявність погодження Міністерства інфраструктури є визначальною для встановлення права ДП "АМПУ" на стягнення відповідної заборгованості з ДП «ХМТП" та вчинення відповідного позову.

Відповідач зазначає, що ніяких погоджень стосовно вищенаведених питань він від Мінінфраструктури України чи Позивача не отримував.

На думку Відповідача, Позивач без дозволу Мінінфраструктури не мав права збільшувати кредиторську заборгованість ДП "ХМТП", а відтак не мав права подавати цей позов.

В той же час Відповідач підтверджує факт підписання договору № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 та про отримання виставлених рахунків

Крім того відповідач зазначає, що шляхом обміну листами ДП "АМПУ" в особі ХФ ДП "АМПУ" за № 26-01-01.01-20/55 від 28.09.2021р. та відповіддю ДП "ХМТП" за № 18-09/45/377 від 20.10.2021р. сторони погодили розстрочити заборгованість до 31.12.2021р., а отже звернення Позивача до суду про стягнення заборгованості є передчасним.

Також Відповідач послався на скрутне фінансове становище та просив зменшити розмір пені до 1,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення,  свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір надання послуг.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вказані правові положення, а також вказані вище умови договору суд приходить до висновку, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг у позивача протягом дії договору існували зобов`язання щодо надання послуг з забезпечення доступу Портового оператора до причалу, а у відповідача       зобов`язання з оплати вартості відповідних послуг.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у вигляді несплати коштів за надані послуги у загальній сумі 272   759,53 грн. у встановлений строк та прострочив виконання зобов`язання на цю суму.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору №45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі  272    759,53 грн - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував відповідачу  3% річних в сумі 2 911,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 830,55 грн. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.   

Згідно п. 5.2. Договору у разі порушення термінів виконання грошових зобов`язань по даному Договору Адміністрація має право стягнути з Користувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару нарахував пеню в розмірі 16 202,04 грн.

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру пені до 1 грн., яка заявлена позивачем, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов`язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми простроченого основного зобов`язання, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваному розмірі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов`язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.

Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.

Щодо посилань відповідача на концесійний договір, суд зазначає наступне.

Згідно положень частини 1 та 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та Іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Статутом ДП "АМПУ", затвердженого наказом міністерства інфраструктури України 17.05.2013 №301 в редакції наказу від 18.05.2021 №288, (надалі - Статут ДП «АМПУ») визначено, що: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року №133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п. 1.1. статуту).

Враховуючи викладене, ДП "АМПУ" є незалежним суб`єктом підприємницької діяльності та вільним у прийнятті рішень щодо реалізації права на судовий захист своїх майнових інтересів.

Отже, відносини ДП "АМПУ" з іншими підприємствами, зокрема з відповідачем, здійснюються на основі договорів, в тому числі договорів укладених з метою одержання прибутку, який є основним показником фінансових результатів господарської діяльності позивача.

Крім того, позивач і відповідач є окремими суб`єктами господарювання і їх правовідносини мають будуватись на засадах, передбачених Конституцією України та чинним законодавством, а саме: невтручання у господарську діяльність. Заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини є одним із загальних принципів господарювання в Україні (ст. 6 ГК України).

Отже, твердження відповідача щодо необхідності погодження Міністерством інфраструктури України звернення Позивача до суду, зважаючи на положення Концесійного договору, є безпідставним та необґрунтованим.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1.   Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (юридична адреса: пр-т Ушакова ,4, м. Херсон, 73000; адреса для листування: вул. Потьомкінська, 3 м. Херсон, 73000, Код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту)" (Код ЄДРПОУ 38728533, ІПН 387277726597, юридична адреса: пр-т Ушакова ,4, м. Херсон) заборгованість за договором №45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 в сумі 296 703,33 грн. (двісті дев`яносто шість тисяч сімсот три гривні 33 копійки), з яких: основний борг 272 759,53 грн. (двісті сімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 53 копійки); інфляційні втрати 4830,55 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень 55 копійок; 3% річних 2911,21 грн. (дві тисячі дев`ятсот одинадцять гривень 21 копійка); пеня 16 202,04 грн (шістнадцять тисяч двісті дві гривні 04 копійки) та суму судових витрат в розмірі 4   450,55 грн.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 10.02.2022  

                Суддя                                                                                          В.П.Ярошенко