Справа № 2-162/2011 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року смт. Станиця Луганська
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретарі Сухаревській Н.О.,
за участю: представника позивача Борисенка О.М.,
представника відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідачки, в якому вказав, що 06 жовтня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(зараз - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») було укладено кредитний договір № 014/05-12/751, згідно якого ОСОБА_4 було надано споживчий кредит у сумі 469140,00 грн. строком на 84 місяці зі сплатою 22,5 % відсотків річних.
За умовами кредитного договору відповідачка зобов’язана була погашати отриманий кредит з відсотками за користування кредитом щомісячними платежами згідно графіку погашення заборгованості (Додаток № 1), а разі порушення своїх зобов’язань –сплатити також штрафні санкції.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 неодноразово порушувала умови договору щодо погашення кредиту, а потім і взагалі припинила здійснювати платежі, на попередження не реагує, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», після збільшення позовних вимог, просить стягнути на свою користь з відповідачки 678635,81 грн. –загальну суму заборгованості за кредитним договором (включаючи заборгованість за кредитом, заборгованість по відсотках, пеню за несвоєчасне погашення кредиту і пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом) та судові витрати.
В судовому засіданні представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Борисенко О.М. підтвердив обставини, наведені у їх позовній заяві, просив позов задовольнити, додатково додавши, що сума тіла кредиту відповідачки збільшилася на суму нарахованих відсотків на час укладення 30 вересня 2009 року між сторонами додаткової угоди за користування кредитом, а саме на 666428,27 грн..
Представник відповідачки ОСОБА_2 позов визнав частково, пояснивши суду, що він не заперечує факту порушення відповідачкою умов договору щодо повернення кредиту, але не був згоден з нарахованою сумою кредитної заборгованості та заборгованості по відсотках за користування кредитом, яку вважав сумнівною, для чого зажадав проведення бухгалтерської експертизи.
Вислухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином в строки встановлені договором або законом. У разі невиконання, або неналежного виконання зобов’язань в односторонньому порядку, сторона винна в порушенні зобов’язання повинна нести цивільну відповідальність відповідно умов договору або закону.
Судом встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_4 06 жовтня 2008 року був дійсно був укладений кредитний договір на умовах зазначених в позовній заяві, а також те, що потім 30 вересня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду, якою були переглянуті умови раніше укладеного договору в сторону збільшення основної кредитної заборгованості за рахунок заборгованості з погашення відсотків за користування кредитом, також було складено новий графік погашення кредитної заборгованості.
Згідно умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди відповідачка зобов’язувалася повертати отримані кредитні гроші та відсотки за користування ними згідно графіку погашення, який було викладено у новій редакції після укладення додаткової угоди.
Також відповідно до укладеного кредитного договору (п. 9.1.) відповідачка погоджувалася, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом повинна сплатити пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі порушення позичальником умов кредитного договору, де встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець вправі вимагати дострокового повернення позики, що залишилася зі сплатою процентів.
Перевіривши розрахунок заборгованості у суду не виникає сумнівів щодо його правильності, з якого, крім того, що цю обставину визнав представник відповідача, підтверджується факт порушення відповідачкою умов договору щодо повернення кредиту та відсотків за його користування.
З огляду на наведене суд вважає, що відповідачка підписавши спочатку кредитний договір, а потім додаткову угоду до нього, погодилася з наведеними у них умовами, а тому за їх невиконання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним повинна нести цивільну, у зв’язку з чим з неї на користь позивача слід стягнути загальну кредитну заборгованість у сумі 678635,81 грн., яка складається із заборгованості за кредитом –519779,35 грн., заборгованості за відсотками –146428,69 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту –3562,94 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом –8867,83 грн..
Що стосується доводів представника відповідачки стосовно сумнівності розрахунку нарахованої суми заборгованості за кредитом та відсоткам за його використання, суд їх не бере до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як підставу своїх вимог, так і підставу своїх заперечень.
Наполягаючи на сумнівності розрахунку заборгованості представник відповідачки звертав увагу на те, що відповідачці банком необґрунтовано спочатку платежів були нараховані зайві відсотки за користування кредитом, що згідно наданого ним розрахунку до укладення додаткової угоди призвело до нарахування завищеної заборгованості за відсотками, яка повинна була складати 62710,54 грн., а не 66428,27 грн. як це вказано у додатковій угоді.
Разом з цим представник відповідачки не врахував, що позивачем в розрахунку наводяться дані з урахуванням фактичного використання нею кредиту, а також те, що ця сума заборгованості за відсотками лягла в основу укладеної між ними 30.09.09 р. додаткової угоди, з якою ОСОБА_4 погодилася, а тому була згодна з розміром нарахованих їй відсотків за користування кредитом, які потім були погашені за рахунок переведення їх в основну заборгованість.
Після ж укладення між сторонами додаткової угоди діяв вже уточнений графік погашення заборгованості, який відповідачка, провівши два платежі у неповному обсязі, де спочатку згідно умов договору погашалися відсотки за користуванням кредитом, перестала взагалі виконувати, тому суми заборгованості, що наведені у графіку погашення заборгованості відрізняються від розрахунку заборгованості, оскільки в розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом розраховані із суми фактично непогашеної кредитної заборгованості.
Таким чином, не надавши своїх альтернативних розрахунків заборгованості, представник відповідача не довів, що розрахунок заборгованості наданий банком є сумнівним.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України при задоволенні позову з відповідачки на користь позивача також слід стягнути усі понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 678635,81 грн. –загальну заборгованість за кредитним договором з урахуванням відсоткових ставок і штрафних санкцій, 1700,00 грн. –суму судового збору, 120,00 грн. –витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього - 680455,81 грн..
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Головуючий: