Справа № 2-11/10.

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року         Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

                         головуючого судді              –  Яреми Л.В.

                   при секретарі                       –  Скрипій А.А.

               за участю представника позивачки  -  ОСОБА_1

               за участю представника відповідача – Радковського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства виконкому Чернівецької міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтв про право власності на житло та про право на спадщину за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка  ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до відповідачів Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства виконкому Чернівецької міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтв про право власності на житло та про право на спадщину за законом.

    Посилається на те, що їй на праві особистої власності, її сину ОСОБА_5 та  чоловікові ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з двох кімнат житловою площею 28,20 кв.м., загальною площею 44,50 кв.м. і знаходиться на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку. Дана квартира була передана у власність відповідно до розпорядження органу приватизації – Представництва Фонду державного майна України в м. Чернівці. Дане розпорядження було прийнято на підставі заяви, підписаної нею та ОСОБА_6 Відповідач ОСОБА_5 заяву не підписував, ким було вчинено підпис не знає. Вказує, що відповідач ОСОБА_5 при розгляді цивільної справи за її позовом пояснив, що документи при приватизації квартири не підписував і про те, що він має право власності на 1/3 квартири дізнався після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, коли вони знаходились у нотаріуса з приводу оформлення нею спадщини на дану квартиру. На час приватизації квартири ОСОБА_5 в квартирі не проживав, а проживав у своєї дружини. 28 серпня 2001 року відповідно до договору дарування, вона подарувала відповідачу ОСОБА_5 двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 43,8 кв.м., яка належить йому на праві власності, в якій він зареєстрований та проживає із членами своєї сім’ї. Зазначає, що після звернення до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року на 1/3 частини квартири, як на спадкове майно ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_5  від Ѕ частки майна, на яку відкрилась спадщина після смерті батька, тобто 1/3 частки квартири, як спадкоємець відмовився. Отже, їй на даний час на праві особистої приватної власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а 1/3 частини квартири належить ОСОБА_5 В даній квартирі тільки вона зареєстрована та проживає. Вказує, що вона на даний час має намір приватизувати дану квартиру і придбати інше житло на 1-му поверсі, оскільки вона похилого віку і їй важко користуватись квартирою на 4-му поверсі. Вона пропонувала відповідачу ОСОБА_5, щоб він відмовився від 1/3 частини даної квартири, але він не бажає. Просить визнати незаконним розпорядження органу приватизації - Представництва Фонду державного майна України в м. Чернівці від 25 вересня 1996 року № 20433 про передачу квартири  АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, визнати недійсними свідоцтво про право власності на житло, видане 25 вересня 1996 року Представництвом Фонду державного майна України в м. Чернівці та свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року на 1/3 частини спірної квартири, видане на її ім’я.

    В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_1 позов підтримали в повному обсязі, підтвердивши викладені в позовній заяві обставини, просили позов задовольнити.

    Представник Чернівецької міської ради  не заперечував проти задоволення позову.

Представник департаменту житлово-комунального господарства  Чернівецької міської ради позов не визнала.

    Відповідач та  його представник  Радковський О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не  визнали та  заперечували проти задоволення позову, зазначали, що позивачкою пропущений строк позовної давності, так як приватизація квартири відбулася 13 років тому, а до суду вона звернулася тільки у 2009 році. Про те, що підпис в заяві на приватизацію виконаний не її сином, вона знала з  04.09.1996 року, а тому просили в позові відмовити за пропуском строку позовної давності.        

    Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків),  квартир  у гуртожитках,  призначених  для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і таке інше) державного житлового фонду на користь громадян України.  

Відповідно до ст.ст. 5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і п.п.5,19 Положення Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56 «Про порядок передачі квартир ( будинків) у власність громадян» передача займаних квартир у спільну сумісну власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї,  згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири підтверджується письмово і додається до заяви. При приватизації житла до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно п.11 ст.8 Закону України  «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачі мають право оспорювати дії, що виникають при приватизації квартири лише коли порушено їх право.    

    В судовому засіданні встановлено, що на підставі розпорядження органу приватизації – Представництва фонду державного майна України в м. Чернівці від 25.09.1996 р. за №20433 квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат житловою площею 28,20 кв.м., загальною площею 44.50 кв,м.,  була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_3, її чоловікові – ОСОБА_6, та їх сину – ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про  право власності на житло від 25.09.1996 року ( а.с.10), яке було зареєстроване в Чернівецькому  ОБТІ 09 січня 1997 року.

Заява про передачу квартири в приватну власність  написана від імені наймача і всіх повнолітніх членів сім’ї та зареєстрована 04.09.1996 року. В графі  «підписи наймача та повнолітніх членів сім’ї» підпис від імені ОСОБА_5 виконаний не ним.

 До заяви було подано довідку КЖРЕП №3 від 22.07.1996 року за №307 про склад сім’ї, згідно якої  у квартирі АДРЕСА_1 прописані ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5.

На момент приватизації, ОСОБА_5, хоч і не проживав у спірній квартирі, але був зареєстрований, зберігав за собою право користування даним житлом.

  Згідно висновку експерта №227 від 07.04.2010 року  підпис третій зверху від імені ОСОБА_5 в графі «підпис наймача та неповнолітніх членів сім’ї» в заяві ОСОБА_6 від 04.09.1996 року на ім’я керівника органу приватизації виконаний позивачкою ОСОБА_3.

    Аналогічний висновок дала повторна судово-почеркознавча експертиза,  висновок №2848  від 25 листопада 2010 року, згідно якої підпис від імені ОСОБА_5 розташований у графі «Підпис наймача та повнолітніх членів сім’ї»  і є третім зверху у заяві від імені ОСОБА_6 керівнику органу приватизації м. Чернівці від 04 вересня 1996 року, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Вказаний підпис виконаний ОСОБА_3.

      Суд приходить до висновку, що права позивачки ОСОБА_3  під час здійснення приватизації спірної квартири порушені не були, вона сама бажала приватизувати квартиру, взяла у сина ОСОБА_5 паспорт, від його імені підписала заяву – письмову згоду на приватизацію квартири, після чого отримала свідоцтво про право власності на трьох осіб, в тому числі і на сина, сама зареєструвала право власності в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації. Тобто на момент приватизації і до 2009 року позивачка погоджувалась з тим, що спірна квартира була передана у спільну сумісну власність  всім її членам сім’ї, в тому числі і сину ОСОБА_5

Посилання позивачки, що відповідач ОСОБА_5 дізнався про приватизацію тільки у  2006 році після смерті батька, не є підставою для визнання приватизації незаконною, оскільки він погодився з такою приватизацією, сам передавав матері паспорт для приватизації квартири.

Даний позов до суду поданий в зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_5 не бажає відмовитися від своєї  1/3 частки в квартирі, а позивачка бажає її продати.

Приватизація відповідачами спірної квартири бул проведені відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 22.07.1992 р. і Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. Орган приватизації, діючи в межах компетенції, наданої йому щодо передачі квартир у власність громадян, оформив документи, видав свідоцтво про приватизацію квартири.

    Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

    Позивачці було відомо на момент приватизації квартири, а саме на 04.09.1996 року про те, що підпис від імені її сина ОСОБА_5 в заяві на приватизацію виконаний не ним, оскільки даний підпис вчинила саме вона і це підтверджує, що перебіг строку позовної давності починається саме з цієї дати. Позивачка мала можливість звернутися до суду  в установлений законом строк. За захистом свого порушеного права вона звернулася до суду 12 січня 2009 року, пропустивши визначений законом трьохрічний строк позовної давності без поважних причин.

Таким чином, враховуючи наведене слід відмовити  ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог про визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтв про право власності на житло та про право на спадщину за законом,  в зв’язку з пропуском строку позовної давності.  

Вищенаведене підтверджується належним чином дослідженими доказами по справі.

На підставі викладеного та ст. ст. 1, 2, 5, 8  Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, ст.9 ЖК  України, Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 року, ст.ст.319, 321, 391 ЦК України ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    В позові ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства виконкому Чернівецької міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтв про право власності на житло та про право на спадщину за законом відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги   протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.      

  СУДДЯ                                         Л.В.ЯРЕМА