Справа №: 2-798/10

                                                        РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        15 лютого 2011 року                                                             м.Андрушівка

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Палазюк В.М.

при секретарі -  Поліщук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним  та визнання  права власності на частину спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання  права власності на частину спадкового майна -

                                                                    встановив:

позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати недійсним заповіт ОСОБА_4  на користь ОСОБА_3, складений 22 червня 2009р., посвідчений секретарем Маломошковецької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 22, посилаючись на те, що за своїм станом здоров'я заповідач не міг адекватно сприймати реальність, не керував своїми діями та не усвідомлював їх значення під час складання заповіту, тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

         Також позивачі просять визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4  на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 2/3 частини земельної ділянки , що призначена для будівництва і обслуговування  житлового будинку та 2/3 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також  земельну ділянку №563 на території Нехворощанської сільської ради площею 0,9472 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посилаючись на те, що вони являються спадкоємцями першої черги за законом, як дочка та син померлого, та прийняли спадщину.

          Відповідачка звернулась із зустрічним позовом в якому зазначає, що вона визнає первісний позов  та  оскільки також є спадкоємцем першої черги, як дружина померлого, яка спадщину прийняла,  просить  визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №562 на території Нехворощанської сільської ради площею 2,7364 га.

          Позивачка ОСОБА_1, позивач ОСОБА_2 та їх представник в судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що останній рік перед смертю батько важко хворів . Він вів себе неадекватно і не міг належним чином сприймати дійсність. В подальшому він був госпіталізовний та знаходився на лікуванні в психіатричній лікарні. Йому був встановлений діагноз – маніакально-депресивний синдром. Таким чином на день складення заповіту  батько не  не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати. Позивачі  визнають зустрічний позов та вважають, що саме  такий розподіл спадкового майна буде найбільш доцільним та дасть можливість найбільш ефективно ним користуватись.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні   первісний позов  визнала, підтримавши зустрічний позов та пояснила, що її чоловік ОСОБА_4 дійсно останній рік перед смертю  хворів.  Йому довелось пережити ситуацію, за якої він дуже перехвилювався , був дуже збуджений і після  цього його поведінка дуже змінилась. Він вів себе неадекватно, його психічний стан погіршився настільки, що його довелось госпіталізувати до психіатричної лікарні. Тому не заперечує проти визнання заповіту недійсним та вважає, що  має право на спадкування за законом нарівні з позивачами, як спадкоємець першої черги та просить задовольнити як первісний так і зустрічний позови.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4  , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. 22 червня 2009р. ним був складений заповіт, посвідчений секретарем Маломошковецької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 22, відповідно до якого він заповів все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті  ОСОБА_3.

Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в Житомирській обласній психіатричній лікарні №1 з 17.10.2009 року по  26.11.2009 року  та йому був встановлений діагноз – виражена деменція судинного генезу з  психотичними розладами, галюцинаторно- маячний синдром, що підтверджується довідкою психіатричної лікарні. Враховуючи дану довідку,  пояснення сторін та визнання позову відповідачкою суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 в період підписання заповіту за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними , його волевиявлення не було вільним, тому визнає його заповіт від 22 червня 2009р. недійсним.

Відповідно до ст.ст. 1218 та 1220 ЦК України у зв'язку із смертю ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді:  2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 що належала померлому згідно ухвали Андрушівського районного суду 12.04.2007 року;  2/3 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що належала померлому згідно рішення Андрушівського районного суду від 17. 06. 2009 року, земельну ділянку на території Нехворощанської сільської ради площею 0,9472 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому згідно Державного акта серії ЯГ № 807412; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №562 на території Нехворощанської сільської ради площею 2,7364 га, що належала померлому згідно Державного акта серії  ЖТ №028067.  Рішенням  Нехворощанської сільської ради  від 11.06.1993 року ОСОБА_4 було передано у власність   земельну ділянку площею 1,17 га.. Рішенням  Нехворощанської сільської ради від 05.01.2011 року  до попереднього рішення внесено зміни та уточнено, що з них 0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0,92 га для особистого селянського господарства.

З копії матеріалів спадкової справи до майна померлогоОСОБА_4 , направлених суду Андрушівською нотаріальною конторою, вбачається, що із заявами  про прийняття спадщини  звернулись  позивачі та відповідачка, тому всі вони мають право на спдакування майна померлого згідно закону, як спадкоємці першої черги.  Із пояснень сторін видно, що ОСОБА_3 не бажає  оформляти право власності на частину житлового будинку та земельних ділянок , що належали покійному, оскільки  вважає що буде більш доцільним  користування даним майном дітьми спадкодавця.  Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не бажають  оформляти право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала  їх батьку, оскільки претендують лише на майно, яке набуте їх батьком спільно з їх матір»ю, оскільки  це надасть можливість більш повніше і чіткіше та  доцільніше реалізувати права власника, а в позасудовому порядку  вирішити дане питання вони позбавлені можливості.

Проаналізувавши матеріали справи суд прийшов до висновку про задоволення позову  щодо визнання заповіту недійсним та визнання права власності  на спадкове майно  позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково. При  вирішенні позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку  суд виходить із того, що згідно рішення Андрушівського районного суду  від 17. 06. 2009 року ,на яке посилаються позивачі,  земельна ділянка для обслуговування житлового будинку  визначена для спільного користування сторонами, тому і повинна залишатись у спільному користуванні  власників будинку і в цій частині  позов задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст.203, 207, 1233, 1234, 1247, 1248, 1251, 1257 , 1261, 1268 ЦК України суд,-

                                                               вирішив:

          Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним  та визнання  права власності на частину спадкового майна задовольнити частково.

          Визнати недійсним заповіт , складений  22.06.2009 року  ОСОБА_4 та посвідчений  серетарем Маломошковецької сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 22.

          Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності  на  2/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 - по1/3 частині кожному,  право власності на  2/3 частини земельної ділянки  розміром 0,92 га для особистого селянського господарства – по 1/3 частині кожному, як на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності  на  земельну ділянку площею 0,9472 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що знаходиться на території Нехворощанської сільської ради – по ? частині кожному, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта серії ЯГ № 807412.

Зустрічний позов ОСОБА_3  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання  права власності на частину спадкового майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,7363 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що знаходиться на території Нехворощанської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта серії ЖТ № 028067, як на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4.

                Рішення може бути оскаржене до  апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а особами, які не були присутні в судовому засіданні з часу отримання копії.  

                Суддя:В. М. Палазюк