Справа №  1-200/11           

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                              21 березня  2011 року

Луцький  міськрайонний суд Волинської  області під головуванням

судді                                                                                 Квятковського М.С.

за участю секретаря                                                             Куденчук О.М.

прокурора                                                                       Музичука Р.А.

захисника                                                                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, працюючого неофіційно у приватного підприємця Дмитрука жилувальником,  розлученого, на утриманні неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 раніше несудимого,

за ст. ст. 185 ч.3; 187 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2, 18 вересня 2010 року, близько 21 год.., знаходячись у літньому кафе по бульварі Дружби Народів у м. Луцьку, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету таємного викрадення чужого майна, під час розпиття спиртних напоїв повідомив своїм знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що  у нього нібито є будівельний матеріал у приміщенні по проспекті Волі, 15 у м. Луцьку, який належить йому і його необхідно забрати, про що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йому повірили.

В подальшому, ОСОБА_2, переконавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у терміновому виконанні робіт та заплативши їм по 50 грн. за роботу, тоді як вони не усвідомлювали, що вчиняють злочинні дії, приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за допомогою ключів, які підсудному ОСОБА_2 надав потерпілий ОСОБА_6, з метою крадіжки, проник у приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_2, звідки, за допомогою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не були обізнані про злочинний намір ОСОБА_2, таємно викрав 21 ящик плитки  «Церсаніт», вартістю 3170 грн., 6 мішків клею для даної плитки, вартістю 200 грн., які перевіз автомобілем таксі у гараж будинку АДРЕСА_3 до ОСОБА_5 на тимчасове зберігання, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 3370 грн.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, в нічний час на 05 жовтня 2010 року, близько 00 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись поблизу бару «Колиба», що по бульвару Дружби Народів, 1а у м. Луцьку, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету заволодіння чужим майном, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_8 та застосувавши до нього насильство, яке є небезпечним для життя та здоров’я останнього, і яке виразилось у нанесенні ударів кулаками в голову, від чого ОСОБА_8 отримав фізичну біль та втратив свідомість, заволодів майном, яке знаходилось у кишені одягу: мобільним телефоном марки «Нокіа –1680» вартістю 300 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «МТС»вартістю 10 грн. на рахунку якої знаходились кошти в сумі 30 грн. та грошима в сумі 50 грн., а всього майном потерпілого ОСОБА_8 на суму 390 грн.

Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованих йому злочинів, підсудний ОСОБА_2 свою винуватість визнав повністю.

Дав показання про те, що у вечірній час 18 вересня 2010 року, після розпиття спиртних напоїв із своїми знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обманув останніх, повідомивши, що у нього є будівельні матеріали, які необхідно перевезти. В подальшому, заплативши останнім за роботу по 50 грн., а в дійсності маючи умисел на крадіжку, за допомогою ключів, які йому надав потерпілий ОСОБА_7, у якого він на той час працював, відкрив приміщення по АДРЕСА_2, звідки викрав плитку та клей, які перевезли  на зберігання у гараж ОСОБА_5 Не заперечує кількість та вартість викраденого ним майна.

Крім того, він, близько 00 год. 00 хв., в ніч на 05 жовтня 2010 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння майном, прослідивши, що раніше незнайомий йому потерпілий ОСОБА_8 відійшов у безлюдне місце, вчинив на нього напад ззаду, завдавши удари кулаками в голову, від чого потерпілий впав та втратив свідомість, та з кишені одягу викрав мобільний телефон і гроші.

Розкаюється у вчинених злочинах, вважає причиною їх вчинення перебування ним у стані алкогольного сп’яніння, просить суворо не карати.

Крім повного визнання  своєї вини самим підсудним, його винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів стверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

По факту таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_7

Протоколом-заявою потерпілого ОСОБА_7 про викрадення належних йому будматеріалів із приміщення, що по АДРЕСА_2;

/а.с. 56/

Явкою із повинною ОСОБА_2 про те, що даний злочин вчинив саме він.

/а.с. 58/.

Під час очної ставки підсудний ОСОБА_2  і потерпілий ОСОБА_7 ствердили, що саме підсудний, працюючи у потерпілого, отримав ключі від останнього, та мав доступ до приміщення, де зберігались будматеріали, звідки їх в подальшому, як сам ствердив, викрав, /а.с. 69 –71/ що підтверджується і відеозаписом, зафіксованим на диску, який був долучений до справи в ході досудового слідства як речовий доказ

/а.с. 79/.

Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_4 ствердив, що на прохання ОСОБА_2 пізно ввечері 18 вересня 2010 року разом із ОСОБА_5 допомагали перевозити підсудному будматеріали із приміщення, що АДРЕСА_2 у гараж до ОСОБА_5 на тимчасове зберігання.

Такі показання ОСОБА_4 в ході досудового слідства дав під час очної ставки із ОСОБА_2 /а.с. 93 –95/,  останній такі обставини підтвердив під час відтворення з  ним обстановки та обставин події.

/а.с. 107 –111/.

Вартість  і кількість будматеріалів не оспорюється підсудним, а також стверджується довідкою.

/а.с. 106/.

На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, поєднаними із проникненням у приміщення, підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 185 ч.3 КК України.

Кваліфікуючи таким чином дії підсудного, суд враховує, що крадіжка вчинялася в позаробочий час, крім того, ОСОБА_2 проникав у цей час у приміщення саме із умислом викрадення майна.

Винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні розбою відносно потерпілого ОСОБА_8 стверджується:

Протоколом заявою потерпілого ОСОБА_8 про те, що в ніч з 04 на 05 жовтня  2010 року, невідома особа застосувала до нього насильство, та заволоділа його майном.

/а.с. 5/.

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_8 підтвердив ці обставини, крім того дав показання про те, що невідома особа, напала на нього ззаду, нанесла удар, від якого він втратив свідомість, після чого і заволоділа його майном.

В ході досудового слідства підсудний ОСОБА_2 серед інших осіб вказав саме на потерпілого як на особу, відносно якої він вчинив злочин,

/а.с. 15 –16/

підтвердили обставини злочину, на які вони вказали і в суді, підсудний та потерпілий і під час очної ставки між ними;

/а.с. 24 –26/

підсудний під час відтворення з ним обстановки та обставин події.

/а.с. 27-28/.

Мобільний телефон, яким заволодів під час злочину підсудний, в ході досудового слідства був вилучений у особи, якій і збув його ОСОБА_2, оглянутий в якості речового доказу та повернутий потерпілому.

/а.с. 8; 46 –47; 49; 52/

На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_8, підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 187 ч.1 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно підсудного ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких, дані про його особу.

До обставин, які пом’якшують покарання підсудному, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданих збитків, до обставин, що обтяжують покарання  - вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи характер та обставини вчинених підсудним злочинів, які відносяться до категорії тяжких, те, що він їх вчинив на ґрунті алкоголізму, яким і хворіє, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного неможливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід обрати у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд враховує наведені у вироку обставини, що пом’якшують підсудному покарання, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, батьків пенсіонерів, а тому покарання йому слід обрати ближче до мінімальної межі, встановленої санкцією Закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2  винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3; 187 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 185 ч.3 КК України –3 /три/ роки позбавлення волі,

за ст. 187 ч.1 КК України –3 /три/ роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 визначити покарання у виді 3-х років 1 місяця /трьох років одного місяця/ позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу змінити –з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту із залу суду негайно, з цього ж часу рахувати строк відбуття покарання.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання час перебування його під вартою із 11 жовтня по 14 жовтня 2010 року.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокіа –1680»залишити потерпілому ОСОБА_8, СД –диск –залишити при матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний  суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2  в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ