__________________________________________________________________

Справа №  2-1496/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого-судді Деруса А.В.

при секретарі - Брус Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який був уточнений, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики з урахуванням пені та штрафних санкцій в розмірі 54680,00 грн.; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.; судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

          Представник позивача та позивач у судове засідання з'явилися, підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові та посилаючись на те, що 22.04.2009 р. між ОСОБА_1, у якості позикодавця, з однієї сторони, та ОСОБА_2, у якості позичальника, з другою сторони, був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача у борг 100000 грн.

          Свої зобов'язання про повернення боргу до 31.12.2009 р. ОСОБА_2 підтвердив власноручно підписаним у присутності свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договором позики.

          Крім того, 19.05.2009 року між сторонам був укладений ще один договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача у борг 100000 грн. із зобов'язання повернути в строк до 31.12.2009 року, що також підтверджується власноручно підписаним сторонами договором.

        Позичальник ОСОБА_2 майже повернув позику в повному обсязі, але ж якщо дослідити ці погашення, можна зробити висновки, що позичальник не раз нехтував своїми договірними обов’язками. Погашення боргу почалося з вересня 2010 року, коли позивачем вже було розпочато провадження по цій справі. Борги по договорам позики він не визнає, штрафні санкції нараховані до сплати –вважає незаконними, розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції, розрахунки відсотків по договорам відповідач не бажає сплачувати.

       Представник відповідача в судове засідання з’явився, позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що відповідачем було повернуто позику частинами в повному обсязі.

        Вислухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які суду показали, що 22.04.2009 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_7 у борг 100000 грн., крім того, 19.05.2009 року між сторонам був укладений ще один договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_7 у борг 100000 грн. із зобов'язання повернути в строк до 31.12.2009 року, що також підтверджується власноручно підписаним сторонами договором, та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

        У судовому засіданні встановлено, що 22.04.2009 р. між ОСОБА_1, у якості позикодавця, з однієї сторони, та ОСОБА_2, у якості позичальника, з другою сторони, був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача у борг 100000 грн.

          Свої зобов'язання про повернення боргу до 31.12.2009 р. ОСОБА_2 підтвердив власноручно підписаним у присутності свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договором позики.

          Крім того, 19.05.2009 року між сторонам був укладений ще один договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача у борг 100000 грн. із зобов'язання повернути в строк до 31.12.2009 року, що також підтверджується власноручно підписаним сторонами договором.

        Позичальник ОСОБА_2 майже повернув позику в повному обсязі, але ж якщо дослідити ці погашення, можна зробити висновки, що позичальник не раз нехтував своїми договірними обов’язками. Погашення боргу почалося з вересня 2010 року, коли позивачем вже було розпочато провадження по цій справі. Борги по договорам позики він не визнає, штрафні санкції нараховані до сплати –вважає незаконними, розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції, розрахунки відсотків по договорам відповідач не бажає сплачувати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою в свою чергу встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

        Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики на суму не менше 170 грн. укладається в письмовій формі. Частиною 2 вказаної статті передбачено представлення розписки позичальника на підтвердження укладення договору позики.

        У частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що необхідно відмовити, оскільки позивачкою не надано до суду доказів спричинення моральної шкоди, виходячи з Постанови Пленуму Верховного Суду України про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди від 31.03.1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5).

        Згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

        На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 546-552, 625, 1048-1050 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди від 31.03.1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5), суд

В И Р І Ш И В:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу –задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики з урахуванням пені та штрафних санкцій в розмірі 54680 (пятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн.; судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

        В частині стягнення моральної шкоди –відмовити.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                               А.В. Дерус