Справа №  2-240/11                                                      

Кілійський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          01 квітня 2011 року                                                                       м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді   Масленикова  О.  А.,             

при секретарі Д'яченко М.В.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну виплату орендної плати

та зустрічним позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про

визнання договору оренди незаконним та стягнення моральної шкоди

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 26 березня 2007 року між ним та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено договір за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,14 гектари, розміщену за адресою: АДРЕСА_1, строком на три роки. За умовами укладеного договору орендатор ОСОБА_2, повинен був виплачувати орендодавцю ОСОБА_1 щорічно оренду плату в натуральній формі, а саме -100 кілограмів картоплі та 50 кілограмів цибулі не пізніше 1 вересня кожного року оренди. У випадку несвоєчасного розрахунку з орендної плати, орендатор повинен сплатити пеню у розмірі 10 відсотків від  суми заборгованості з орендної плати за кожен день прострочення.  Як зазначено в позові, орендатор ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов’язання за укладеним договором  та не сплачував орендну плату, в зв’язку з чим ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 орендну плату за укладеним договором та пеню за несвоєчасну виплату орендної плати.

В ході судового розгляду позивачем неодноразово змінювався розмір позовних вимог і в кінцевій редакції позову ОСОБА_1 було пред’явлено до стягнення з ОСОБА_2 340 гривень орендної плати та 4692 гривні пені за прострочення сплати орендної плати.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просив визнати укладений 26 березня 20007 року між ним та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки незаконним з підстав невідповідності його вимогам законодавства та стягнути з ОСОБА_115 тисяч гривень моральної шкоди, завданої неправомірними діями.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року вказані справи об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 орендної плати та пені за несвоєчасну виплату орендної плати. Як пояснив суду представник позивача ОСОБА_3, оренду плату в розмірі 340 гривень ним визначено виходячи з встановлених ринкових цін на відповідну сільськогосподарську продукцію станом на 09.12.2007 року: вартість 1 кілограма картоплі  - 2,30 гривень; 1 кілограма цибулі – 2,20 гривень. Тобто 100 кілограмів картоплі на суму 230 гривень; 50 кілограмів цибулі – на  110 гривень, всього 340 гривень. Сума пені за кожен день прострочення складає 34 гривні, що за період 138 днів становить 4692 гривень, а всього з відповідача ОСОБА_2 позивач та його представник просили суд стягнути 5048 гривень.

Представник відповідача, позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що укладений договір не зареєстровано в порядку, встановленому законом та він не містить всіх необхідних реквізитів, крім того, позивачем не додано документи, що посвідчують його право власності на відповідну земельну ділянку, документи що характеризують технічний стан ділянки, яка є предметом договору оренди, а сам текст договору містить дописані від руки положення. Наведені обставини на думку ОСОБА_4 свідчать про незаконність зазначеного договору,  в зв’язку з чим він просив суд визнати договір незаконним та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 тисяч гривень моральної шкоди, завданої  протиправними діями ОСОБА_1 з пред’явлення позову до його довірителя, пережитим в зв’язку з цим душевним потрясінням та необхідністю захисту своїх прав в суді.

Заслухавши осіб, які беруть участь  у справі, дослідивши надані докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

26 березня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано договір оренди, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в тимчасове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,14 гектари, розміщену в АДРЕСА_1.

За умовами розділу ІІІ укладеного договору орендатор ОСОБА_2 повинен був виплачувати орендодавцю ОСОБА_1 щорічно оренду плату в натуральній формі, а саме -100 кілограмів картоплі та 50 кілограмів цибулі не пізніше 1 вересня кожного року оренди.  Орендна плата сплачується в грошовій або натуральній формі за вибором орендодавця. У випадку несвоєчасного розрахунку з орендної плати, орендатор повинен сплатити пеню у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості з орендної плати за кожен день прострочення.  

Вказаний договір підписано сторонами, жодних інших відміток або реквізитів він не містить.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, в зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов’язань за укладеним договором, утворилась заборгованість яка складається з: 340 гривень заборгованості з орендної плати, виходячи з ринкових цін на картоплю та цибулю станом на 09.12.2007 року та 4692 гривень пені за несвоєчасну сплату орендної плати за 138 днів прострочення сплати орендної плати, всього 5048 гривень.

Згідно листа відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області від 25.02.2011 року № 11-11-/443, в наявних книгах реєстрації немає зареєстрованого договору оренди земельної ділянки площею 0,14 гектари, розміщеної в АДРЕСА_1, укладеного 26 березня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі  ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.2  ст.  124 та ч.ч. 2 та 3  ст.  125 ЗК України /в редакції, яка діла на момент підписання договору/ - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі,  одержання документа,  що посвідчує права на неї,  та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ч.4  ст.  15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: акт визначення меж земельної ділянки в натурі,  акт приймання-передачі об'єкта оренди,  кадастровий план земельної ділянки та ін. Згідно  ст.  20 Закону України «Про оренду землі» державній реєстрації підлягає тільки укладений договір.

Відповідно до  ст.  ст.  628, 638 ЦК України зміст договору становлять умови,  визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови,  які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним,  якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,  умови,  що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до  ст.  18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації,  що узгоджується з ч.3 ст. 640 ЦК України (нормативний акт,  який вступив в силу після прийняття Закону України «Про оренду землі» і є основним актом цивільного законодавства), відповідно до якої договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1  ст. 210 ЦК України правочин,  який підлягає державній реєстрації,  є чинним з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 орендної плати за договором та пені за несвоєчасну виплату орендної плати, задоволенню не підлягають, оскільки сторонами договору під час його підписання не було дотримано вимог законодавства щодо його державної реєстрації, що є необхідним згідно вимог закону, в зв’язку з чим відповідно до наведених положень законодавства він не може вважатись  укладеним.

Стосовно заявлених вимог ОСОБА_2 про визнання договору незаконним та стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з наступного:

Як зазначено в  п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  - відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За встановлених обставин по справі, в зв’язку з тим, що договір між сторонами не було укладено у формі, встановленій  законом, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_2 про визнання договору оренди незаконним.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з відповідних положень цивільного законодавства:

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року  «Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що в частині стягнення моральної шкоди зустрічні позовні вимоги також задоволенню не підлягають в зв’язку з необґрунтованістю, оскільки участь сторони по справі в судовому засіданні при розгляді позову, пред’явленого до неї іншою стороною, не може свідчити про заподіяння їй моральних страждань, і жодних доказів на обґрунтування самого факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди ОСОБА_2 /погіршення стану здоров’я, наявність душевних переживань, порушення нормальних життєвих зв’язків/ - суду не надано.

 На підставі  ст. ст. 4,  210,  627,  628,  ч.1  ст.  638,  ч.2 та 3  ст. 640 ЦК України,  ч.2  ст.  124,  ч. ч. 2, 3  ст.  125 ЗК України /в редакції, яка діяла на момент укладення договору/,   ст.  ст. 1, 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі»,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  та керуючись  ст.  ст.  10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну виплату орендної плати – відмовити повністю в зв’язку з необґрунтованістю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про визнання договору оренди незаконним та стягнення моральної шкоди – відмовити повністю в зв’язку з необґрунтованістю.

          Рішення може бути оскаржене на протязі 10 днів з дня оголошення, до апеляційного суду в Одеської оболасті.  

          Суддя                                          Маслеников