Справа № 2-а-534/11

                                                     П О С Т А Н О В А

                                   І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 року                                                              смт. Оратів

Суддя Оратівського районного суду  Вінницької області Гончарук М.М.,  розглянувши о 13 год 50 хв у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі про визнання причин пропущення строку для звернення  до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб”єкта владних повноважень нарахувати  і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни  та виплачувати її в подальшому,

                                         В С Т А Н О В И В:

          До суду 08.02.2011 року надійшла позовна заява  ОСОБА_1  до  управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі про визнання причин пропущення строку для звернення  до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб”єкта владних повноважень нарахувати  і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни  та виплачувати її в подальшому, згідно із якою позивач народився 1937 року, є громадянином України, пенсіонером за віком, має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” йому  повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Посилаючись, що виплата зазначеної соціальної допомоги  здійснена  у меншому розмірі, просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати  нарахувати  і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 р. по 2010 р. та виплачувати її в подальшому.

Відповідач  надав суду письмові заперечення проти позову, згідно із якими  відповідно до ст. 7 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Позивачеві  виплачується підвищення до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530. Крім того, що відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком, на який посилається позивач, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не має відношення щодо допомоги, призначеної відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Просить у позові відмовити.

Відповідно до  ч. 2 ст. 99 КАС України  для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою суду від 09.02.2011 року позовні вимоги в частині визнання причин пропущення строку для звернення  до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб”єкта владних повноважень нарахувати  і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 р. по 29.06.2010 р. залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

          Вивчивши вимоги адміністративного позову, заперечення проти позову, дослідивши докази в справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.   

          Відповідно до ст.6    Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

          Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не від          повідають Конституції України (є неконституційними) положення ст.111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”,   за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни”виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.   

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2005 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема, про викладення в новій редакції тексту   ст.6    Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.   

          Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

          Відповідно ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини”суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.   

          Згідно ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.   

          Згідно із  ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема, про визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.   

           В судовому засіданні встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, відповідачем у 2010 році соціальна допомога  виплачена йому у меншому від 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розмірі, що підтверджено наданою відповідачем довідкою від 23.12.10 р.

          Суд не приймає до уваги заперечень відповідача стосовно того, що виплата соціальної допомоги позивачу як дитині війни повинна здійснюватись відповідно до встановлених Законами України “Про державний бюджет України”на відповідні роки її розмірів, оскільки саме ці положення, зокрема, Законів України “Про державний бюджет України на 2007 рік”та “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”рішеннями Конституційного Суду України 09.07.2007 року та 22.05.2005 року відповідно визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і втратили чинність з дня схвалення зазначених рішень Конституційним Судом України.

          Суд не приймає до уваги заперечень відповідача щодо застосування поняття та обсягу мінімального розміру пенсії за віком виключно для правовідносин, передбачених Законом України  “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що   позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком    як дитина війни з   30.06.2010   року по 31.12.2010 року, а дії відповідача щодо відмови у перерахунку зазначеного підвищення за цей період є незаконними. Вимоги щодо подальшого зобов’язання відповідача до виплати зазначеної допомоги задоволенню не підлягають за безпідставністю даних вимог,   оскільки вони пов’язані із визначеними законом обов’язками діяльності відповідача, а тому не підлягають судовому примусу на майбутній період за відсутності встановлення порушень прав позивача на подальший час.   

          Керуючись   ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 79, 86, 94, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України,

                                                 П О С Т А Н О В И В :

           Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати   ОСОБА_1  пенсії з підвищенням її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 30 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року –протиправними.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити   ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з  за період з  30 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.          

Стягнути з Державного  бюджету України на користь  ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн 40 коп.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 186 КАС України,  апеляційна  скарга  подається  до  адміністративного суду апеляційної  інстанції  через  суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає,  до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів  з моменту отримання копії постанови.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

  С У Д Д Я