ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 квітня 2011 р.                                                                                    № 14/37  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Демидової А.М.,

суддів:Коваленко С.С.,

Шевчук С.Р.,          

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р.

(скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2010 р.)

у справі№ 14/37 господарського суду Полтавської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ' Ком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тренд"

провизнання права власності

за участю представників:

від позивачаПарицька Н.О.

від відповідачане з'явились

від третьої особине з'явились

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі –ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") в особі Філї "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ' Ком" (далі - ТОВ "Сіті ' Ком") та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд звернути стягнення на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на майно, а саме: нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4 338,9 кв.м та теплогенераторну, літера Г-1, загальною площею 7,9 кв.м, які знаходяться за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26 В, та визнати за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вказане майно.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.04.2010 р. у справі № 14/37 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. (колегія суддів у складі: Шепітько І.І. –головуючого, Івакіної В.О., Черленяка М.І.) рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2010 р. у справі № 14/37 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р., ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2010 р. у справі № 14/37 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Жукової Л.В. прийнято касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 22.03.2011 р. о 9 год. 55 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. у справі № 14/37 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р. розгляд касаційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відкладено на 05.04.2011 р. о 10 год. 20 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.04.2011 р. № 03.07-05/241 для розгляду справи № 14/37 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Коваленко С.С.,         Шевчук С.Р.  

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, що призначено на 05.04.2011 р., однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

  Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.03.2008 р. між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого позивач, та ТОВ "Сіті ' Ком" укладено кредитний договір № К-47-2008 (далі - Кредитний договір-1), відповідно до умов п. 1.1 розділу 1 якого у редакції додаткової угоди від 11.12.2008 р. до Кредитного договору-1 позивач надає відповідачу кредит у сумі 15 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язується повернути отримані грошові кошти і сплатити за користування кредитом відсотки у строки та у розмірі, встановлені вказаним договором.

Сторонами Кредитного договору-1 було укладено додаткові угоди до нього, якими змінювались відсоткові ставки за користування кредитом.

Також, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 24.10.2007 р. між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Сіті ' Ком" було укладено кредитний договір № 26v-01-07 (далі - Кредитний договір-2), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 2 300 000,00 дол. США, а відповідач - повернути отримані грошові кошти до 22.10.2010 р. та сплатити за користування кредитом відсотки у строки та у розмірі, встановлені вказаним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем зобов'язання за Кредитним договором-1 виконано належним чином шляхом здійснення видачі кредитних коштів в сумі 15 000 000,00 грн. на визначених вказаним договором умовах, що підтверджується виписками по особовому рахунку за період з 20.03.2008 р. по 22.01.2010 р. На виконання умов Кредитного договору-2 позивач здійснив перерахування грошових коштів у сумі 2 300 000,00 дол. США на рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2772857 від 24.10.2007 р., розпорядженням про проведення операції від 24.10.2007 р., випискою по особовому рахунку за період з 24.10.2007 р. по 20.01.2010 р.

        Відповідач, у свою чергу, належним чином договірних зобов'язань за вказаними кредитними договорами не виконав.

           Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором-1 у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка станом на 18.01.2010 р. становить 18 374 383,55 грн., у тому числі: 15 000 000,00 грн. - основний борг;               217 397,26 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом; 3 156 986,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, що  підтверджується розрахунком позивача, випискою по особовому рахунку за період з 22.03.2008 р. по 22.01.2010 р.

          У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором-2 у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка станом на 18.01.2010 р. становить 2 687 741,70 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ на 18.01.2010 р. (8,0012) становить 21 505 158,89 грн., у тому числі: 2 300 000,00 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 18 402 760,00 грн. –сума основного боргу; 387 741,70 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 3 102 398,89 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, що підтверджуються розрахунком, випискою по особовому рахунку за період з 24.10.2007 р. по 20.01.2010 р.

          Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.03.2008 р. на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором-1 між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № І-47-2008 (далі - Іпотечний договір-1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу                ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за № 759, за умовами якого відповідачем як іпотекодавцем передано позивачу як іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі –магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею       4 338,9 кв.м та теплогенераторну, літера Г-1, загальною площею 7,9 кв.м, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26-"В".

23.10.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 1282I/1008 (далі - Іпотечний договір-2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстрований в реєстрі за № 2684  за умовами якого відповідач як іпотекодавць передав позивачу як іпотекодержателю в наступну іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі – магазин непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4 335,40 кв. м та теплогенераторну, літера Г-1, загальною площею 7,9 кв.м, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26-"В" (п. 1 Іпотечного договору-2) на забезпечення зобов'язань за Кредитним договором-2  (п. 3 Іпотечного договору-2).

Предмет іпотеки за вказаними іпотечними договорами належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого ОСОБА_1 - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.03.2008 р. за реєстровим № 758, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 20.03.2008 р. за реєстраційним номером 2772109; право власності зареєстроване Колективним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 31.03.2008 р. за реєстраційним номером РПВН 16391224, про що записано у реєстрову книгу номер 9, номер запису 1359, що  підтверджується матеріалами справи.

          За даними витягів від 25.01.2010 р. з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що містяться у матеріалах справи, Іпотечний договір-1 та Іпотечний договір-2 є підставою обтяження нерухомого майна: нежитлових будівель –магазину непродовольчих товарів, літера Б-2, загальною площею 4 338,9 кв.м та теплогенераторної, літера Г-1, загальною площею 7,9 кв.м, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 26-"В", власником та іпотекодавцем якого є відповідач, а іпотекодержателем –позивач.

         Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про іпотеку"  передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався до відповідача з вимогами щодо виконання зобов'язань за кредитними договорами стосовно повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами із застереженням про звернення стягнення на майно та задоволення кредиторських вимог за рахунок заставленого майна, але відповідач залишив вказані вимоги без розгляду, а зобов'язання –без виконання (листи-вимоги № 2396/1 від 02.03.2009 р., № 5452/1 від 27.07.2009 р., № 1725 від 27.01.2010 р.).

        Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.  

Як встановив місцевий господарський суд, за незалежною оцінкою суб'єкта оціночної діяльності вартість предмета оцінки становить 27 650 000,00 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що умовами вказаних іпотечних договорів передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання  або неналежного виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, при цьому звернення стягнення здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цих договорів (п.п. 10, 11 Іпотечного договору-1, п.п. 7.4, 9 Іпотечного договору-2).  

        Відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд на підставі ст.ст. 33, 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" виходив, зокрема, з того, що Законом не передбачено судового захисту щодо визнання права власності на заставлене майно, а також реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду.     

Однак, такі висновки господарського суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.

Виходячи з норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Враховуючи викладене, а також те, що, як встановлено місцевим господарським судом, Іпотечні договори містять відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

У свою чергу, апеляційний господарський суд дійшов до хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та неправомірно скасував рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам закону, вказаним у ньому, а тому зазначене судове рішення підлягає залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

        Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України скаржнику підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

  Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. у справі№ 14/37 скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.04.2010 р. у справі № 14/37 залишити в силі.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ' Ком" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 12 750,00 грн. державного мита за розгляд справи у касаційному порядку.  

Головуючий суддя                                                                                А.М. Демидова

Судді                                                                                                   С.С. Коваленко

                                                                                                                            С.Р. Шевчук