УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця 7 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Джемілєвій А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від З березня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2006 року позовні вимоги задоволено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено 26450 грн. боргу за договорами позики, 117 грн. у відшкодування сплати судових витрат, а всього 26567 грн. Також, з ОСОБА_2 на користь держави стягнено державне мито у розмірі 147,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, вказує, що по справі необхідно було проведення почеркознавчої експертизи, а, оскільки вона не могла надати експериментальні зразки почерку, який змінився внаслідок хвороби, то суд повинен був сприяти збору вільних зразків її почерку за станом на 2000 рік, однак в порушення частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України ніяких заходів з цього приводу не прийняв.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що у травні 2001 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом по стягнення боргу у сумі 11760 грн., еквівалентної 2100 доларам США. Рішенням суду від 11 вересня 2001 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Справа № 22-3606/2006 р.                           Головуючий у першій

інстанції Козленко В. В. Доповідач Синельщікова О.В.

Після скасування першого рішення ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2001 року і повернення справи на новий розгляд позивачка у встановленому порядку не збільшувала та не змінювала свої позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

У разі зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог у процесі розгляду порушеної цивільної справи, вони вважаються новими вимогами і мають бути оформлені письмовою заявою згідно з правилами статті 137 Цивільного процесуального кодексу України в редакції 1963 року, статті 119 Цивільного процесуального кодексу України в редакції 2004 року, що набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

Однак позивачка, додавши до матеріалів справи ще дві розписки, тобто збільшивши позовні вимоги, не оформила їх належним чином, отже розглянувши ці вимоги суд першої інстанції вийшов за межі позову.

Вказане є підставою для скасування постановленого рішення, тому що суд розглянув та вирішив незаявлені позовні вимоги.

Крім того, відповідачка ОСОБА_2 оспорює факт написання нею вищезазначених розписок. Для визнання факту написання розписок була винесена ухвала про призначення почеркознавчої експертизи, однак ця ухвала залишися невиконаною, оскільки експерту не були надані необхідні для дачі висновку матеріали.

Без проведення почеркознавчої експертизи суд першої інстанції міг встановити факт видачі розписок відповідачкою, яка не визнає позов, лише у випадку, встановленому частиною 1 статті 146 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без „цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зробивши висновок про написання ОСОБА_2 розписок, суд першої інстанції не виконав положень частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Кодексом.

Тривалий час маючи у провадження цивільну справу, суд неефективно діяв для всебічного і повного з'ясування обставин справи, неправильно вирішив спір, який відповідно до статті 303 Цивільного процесуального кодексу України не може бути переглянуто по суті у суді апеляційної інстанції.

Після скасування рішення суду справи слід передати на новий розгляд.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 березня 2006 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:                                                                                                              

Яковенко Л.Г.                         Синельщікова О.В.                               Куриленко О.С.