Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-2059/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кучеренко О. П.
Категорія 10.3.1. Доповідач Бубличенко В. П.
УХВАЛА
Іменем України
21.03.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Фомічова С.Є.
Яковлєвої С.В.
розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до скаргою управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 у період 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року суми пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої відповідно до встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімального розміру пенсії за віком .
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що при вирішенні справи суд порушив такі принципи цивільного судочинства, як змагальність та диспозитивність цивільного процесу. Суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи немає жодного доказу щодо виплачених та невиплачених позивачці сум підвищення до пенсії. Неповно з’ясувавши обставини справи суд, на думку відповідача, ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Позивачка рішення суду не оскаржила.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій і порядок на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, поданої управлінням Пенсійного фонду України, немає.
Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набула статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
Суд вирішив справу в порядку цивільного судочинства відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року № 1691-У1, який був чинним на час ухвалення судом рішення.
Проте спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим і порядок доказування у таких спорах передбачений статтею 71 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 60 ЦПК України, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, також передбачає обов’язок надання доказів не тільки позивачем на підтвердження своїх вимог, але і відповідачем на підтвердження своїх заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що копія позову була вручена відповідачу, який 03 вересня 2010 року подав заперечення проти позову з аналогічними доводами. Проте ні до заперечення на позов, ні до апеляційної скарги відповідач не додав доказів на підтвердження своїх доводів і отримання позивачкою підвищення до пенсії у передбаченому законом розмірі.
При вирішенні справи суд обгрунтовано виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління иПенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області відхилити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді