Головуючий у 1 інстанції - Шовкун В.О.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року справа №2а-31/11/1217 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Гаврищук Т.Г. , Білак С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області на постанову Міловського районного суду Луганської області від 04.02 2011 року у справі №2а-31/11/1217 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області протиправною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась до Міловського районного суду Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в Міловському районі Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачці підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року; про зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Міловського районного суду Луганської області від 04.02.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Поновлено строк звернення до суду.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Міловському районні Луганської області щодо нездійснення виплати допомоги позивачу, як дитині війни за 01.01.2010 року. Зобов'язано УПФУ в Міловському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідач не погодився з постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт зазначає, що на теперішній час діє лише Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, яка встановлює розміри доплати до пенсії дітям війни, якою і керується відповідач при здійснені виплат, а тому, його дії є законними.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції повинна бути залишена без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в Міловському районі Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачці підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року; та про зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заперечення відповідача, що позивачці правильно виплачується підвищення до пенсії як «дитині війни» у відповідності до вимог Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області на постанову Міловського районного суду Луганської області від 04.02.2011 року у справі №2а-31/11/1217 – залишити без задоволення.
Постанову Міловського районного суду Луганської області від 04.02.2011 року у справі №2а-31/11/1217– залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
С.В. Білак