ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року    Справа № 2а/0370/619/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,  

при секретарі Головатій І.В.,

за участю прокурора Гончара Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Білозьорова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини 1141 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення грошової компенсації за речове майно,  

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини 1141 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі – в/ч 1141 ВВ МВС України, відповідач) про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 3457,14 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 проходив службу у в/ч 1141 ВВ МВС України та перебував на речовому забезпеченні, 08.12.2010 року був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за п.п. “б” п.6 ст.26 Закону України «Про загальний військовий обов’язок та військову службу» - за станом здоров’я та згідно наказу №261 від 15.12.2010 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За період проходження служби у в/ч 1141 ВВ МВС України ОСОБА_1 не забезпечувався предметами форменого обмундирування в повній мірі, у зв’язку з чим на момент звільнення з військової служби ОСОБА_1 набув права на грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 3457,14 грн. Вказана грошова компенсація не була виплачена відповідачем, тому просить стягнути з в/ч 1141 ВВ МВС України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 3457,14 грн.

В судовому засіданні прокурор та позивач адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили його задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач адміністративний позов не визнав, зазначаючи, що ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла до 01.01.2007 року) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. На виконання вимог Закону КМУ 22.07.1998 року було прийнято постанову №1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил майном у мирний час», яка діяла до 28.10.2004 року. Порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення позивача з військової служби у запас здійснювалося на підставі Постанови КМУ «Про речове військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року № 1444, відповідно до якої військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Частина 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна з 11.03.2000 року була призупинена. Дана стаття була доповнена ст.9-1, якою не було передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна і яка в подальшому була визнана неконституційною. Тобто позивач посилається на нормативно-правові акти, які втратили чинність на момент виникнення спірних правовідносин. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

В судовому засіданні встановлено, що наказом начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України № 65 о/с від 08.12.2010 року,  на підставі пункту 6 “Б” статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (за станом здоров’я), старший прапорщик ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України.

Наказом командира в/ч 1141 ВВ МВС України № 261 від 15.12.2010 року ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Ківерцівського районного військкомату Волинської області.

З довідки № 36, виданої за підписом начальника речової служби в/ч 1141 ВВ МВС України, сума грошової компенсації за неотримане речове майно, що підлягає видачі ОСОБА_1, становить 3457,14 грн.

Однак ні на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України, ні на момент звернення до суду в/ч 1141 ВВ МВС України не було виплачено позивачу належну йому грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до частин 2, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 20.12.1991 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.   

Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Враховуючи наведене, суд вважає, що право позивача на грошову компенсацію за неодержане речове майно було передбачене до 11.03.2000 року.

Разом з тим, згідно з положеннями пунктів 20, 27, 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту. Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Отже, у день підписання наказу про звільнення позивача останній мав право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке виникло починаючи з 28.10.2004 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28.10.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідок №№ 16-18 про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування, розмір грошової компенсації за речове майно, що підлягає виплаті ОСОБА_1, становить:

-  за період проходження ним служби з 16.01.1996 року по 10.03.2000 року в розмірі 605,60 грн. ;

-  за період проходження ним служби з 11.03.2000 року по 27.10.2004 року в розмірі 1060,90 грн.;

-  за період проходження ним служби з 28.10.2004 року по 15.12.2010 року в розмірі 1790,64 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що грошова компенсація за неотримане речове забезпечення підлягає стягненню з в/ч 1141 ВВ МВС України на користь ОСОБА_1 за період проходження служби з 16.01.1996 року по 11.03.2000 року в сумі 605,60 грн. та з 28.10.2004 року по 15.12.2010 року в сумі 1790,64 грн., а всього в загальній сумі 2396,24 грн.

Що стосується клопотання представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та застосування наслідків такого пропуску, то суд враховує наступне.

Згідно ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Обгрунтовуючи клопотання, відповідач зазначив, що строк звернення до адміністративного суду в даному випадку слід обчислювати з моменту отримання позивачем довідки-розрахунку при його виключенні з відповідних списків, тобто з 15.12.2010 року.

Однак суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки в даному випадку строк звернення до суду слід обраховувати з моменту видачі довідки про виплату грошової компенсації за речове майно, яка, як ствердив в судовому засіданні прокурор, була надана на вимогу військової прокуратури Луцького гарнізону після звернення позивача до вказаної прокуратури за захистом своїх інтересів. Прокурором подано адміністративний позов в межах місячного строку після надходження відповідного звернення ОСОБА_1

За таких обставин суд вважає, що позивачем подано адміністративний позов в межах строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року №1444, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 1141 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно в сумі 2396,24 грн. (дві тисячі триста дев’яності шість грн. 24 коп.).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 29 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій