Справа № 2-293/11

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    16 березня 2011 року                                                                                                     м. Сімферополь

 Київський    районний  суд   м. Сімферополя  АР Крим у  складі:        

                                    головуючого, судді   Гуріної О.В.

                       при секретарі              Малевановій Д.Ю.              

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу  за  позовом   ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Кримське регіональне управління, третя особа – Національний банк України, про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання кредитного договору таким, що укладений в національній валюті, зобов’язання відстрочити виконання зобов’язання за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

           17.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Кримське регіональне управління, третя особа – Національний банк України, про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання кредитного договору таким, що укладений в національній валюті, зобов’язання відстрочити виконання зобов’язання за кредитним договором.

            Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.03.2008 року між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №805/2008/840-ЖР/9/16, відповідно до умов якого банк надав позивачці кредит у сумі 85994,33 доларів США для придбання нерухомого майна – земельної ділянки АДРЕСА_1, строком до 11.03.2022 року зі сплатою 12,89% річних. На думку позивача, банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України. Правочин, який був вчинений на підставі спірного кредитного договору потребував індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка у відповідачів відсутня. Таким чином укладений кредитний договір є удаваним правочином, оскільки насправді договір був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме надання кредиту в національній валюті України. Також права позивача порушуються через коливання курсу долару до національної валюти України, оскільки в теперішній час він вимушений сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж фактично отримав від банку, та більші суми процентів в гривнях, ніж це фактично передбачено договором. Крім того, у зв’язку з погіршенням економічної ситуації в країні та у світі в цілому значно погіршилось фінансове положення позивачки, що ускладнило виконання зобов’язань за договором. На думку заявниці, світова фінансова криза є об’єктивною, незалежною від волі позичальника обставиною, яка захоплює всі галузі економіки, тобто є непереборною, такою, що знаходиться поза контролем і не дозволяє уникнути її наслідків, її масштаби виходять за межі звичайного фінансового ризику, тому є надзвичайними, яких нерозумно було очікувати під час укладення договору. Позивачка, посилаючись на те, що відбулись істотні зміни обставин, якими сторони кредитного договору керувались при укладенні договору, просить на підставі ст.652 ЦК України відстрочити зобов’язання за кредитним договором, визнати кредитний договір удаваним правочином та застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір таким, що укладений в національній валюті.  

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. Просив позов задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_1 була в повному обсязі ознайомлена з умовами договору, погодилась з ними, і тому твердження позивача про несправедливість та невідповідність вимогам закону умов договорів є безпідставними.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що банк має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, обмеження щодо використання іноземної валюти не встановлено, дії банку були цілком законні, тому заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, з’ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, наданими сторонами на засадах змагальності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 13.03.2008 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Кримське регіональне управління і ОСОБА_1 уклали кредитний договір №805/2008/840-ЖР/9/16, відповідно до якого банк надав позивачу 85994,33 доларів США для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, зі сплатою12,89% річних з кінцевим строком поверненням до 11 березня 2022 року.

Частиною 1  статті  1054 ЦК України  передбачено, що за кредитним  договором  банк або інша  фінансова  установа  (кредитодавець) зобов’язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові  у розмірі  та на умовах, встановлених договором, а позичальник  зобов’язується  повернути  кредит та сплатити  проценти.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном кошти згідно зі ст.2 цього Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Стаття 345 Господарського кодексу України зазначає, що кредитними визначаються банківські операції, визначені як такі Законом України «Про банки і банківську діяльність». Частиною 1 ст.49 названого Закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Згідно із ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного кредитування.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.201 року №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому, пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Отже, чинне  законодавство України надає право банкам, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.

23 серпня 2002р. Національним банком України видано ВАТ КБ «Надра» банківську ліцензію №21 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 21-2 від 04 листопада 2005р. на право здійснювати операції з валютними цінностями.

      Відповідно до п.«в» ч.4, ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк  не має зобов’язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

              Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі  від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

    Позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до ст.44 ЗУ «Про Національний банк України» діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

    Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з  надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Щодо посилань позивача на необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами Кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, то аналіз положень ст.47 та ст.49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

ВАТ КБ «Надра»   має банківську ліцензію №21 на право здійснювати банківські операції,   в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

    Висновок  позивача про те, що   договір  є несправедливим,  а сплата кредиту  у доларах США спричиняє суттевий дисбаланс  договірних прав та обов’язків ні в його користь,  спростовується  наступним.

  Зміна  курсу долару США відносно  до гривні  не може  змінювати  прав  та  обов’язків  сторін за договором. Позичальник, укладаючи кредитний договір, був в повному обсязі ознайомлений з усіма умовами цього договору, погодився з ними, і до цього часу не скористався своїм правом достроково повернути кредит, тобто він продовжує користуватися грошовими коштами, отриманими в банку  відповідно до кредитного договора.

Відповідно  до ст. 526 ЦПК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.  Більш того, в ч. 2 ст. 533 ЦК України  вказано, що якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземної валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається  за офіційним курсом  відповідної валюти на день платежу.  Аналіз вказаної норми  законодавства  свідчить про те, що законодавець  визначив, що зміна курсу національної валюти  відносно  до  іноземної не тягне за собою  зміну об’єму  прав та обов’язків   сторін  договору.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Позивач визначає однією з вимог позову визнання кредитного договору удаваним, але в такому випадку необхідно встановлення того, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

У судовому засіданні представник банку пояснила, що оспорюваних договір  банк уклав з відповідачкою   ОСОБА_1 саме на тих умовах, які в них викладені, будь-якого іншого правочину банк не мав наміру вчиняти і не розраховував на досягнення інших правових наслідків.  

По даній справі позивачка пов'язує свої вимоги про зміну договору з підставами, передбаченими ст. 652 ЦК України.

Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Відповідно до ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду за наявності таких умов: 1). в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2). зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3). виконання договору порушило б співвідношення інтересів сторін і позбавляло б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4). із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У розумінні вищенаведених положень закону підставою зміни  договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. При цьому розірвання договору на підставі рішення суду можливо лише за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п.п.1-4 ч.2 ст.652 ЦК України. Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане.

Суд не вбачає законних підстав для зміни кредитного договору №№805/2008/840-ЖР/9/16 від 13.03.2008 року шляхом відстрочення виконання зобов’язання, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Кримське регіональне управління та ОСОБА_1, оскільки позивачкою не доведено будь-яких обставин, що у сенсі ст. 652 ЦК України є істотною зміною обставин, яка тягне порушення балансу інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору.

Визначення позивачкою світової фінансової кризи як надзвичайної або невідворотної події, яка непереборною силою вплинула на її фінансове становище, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказана подія не має ознак невідворотності та надзвичайності, враховуючи можливість виникнення фінансово-економічних криз в умовах функціонування ринкової економіки, які наставали та існували і раніше, повторюються, в тому числі і в Україні.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про недоведеність заявлених вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, 192, 235, 533, 526, 651, 652, 1054 ЦК України , суд,

ВИРІШИВ:

            У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Кримське регіональне управління ( правонаступник Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»), третя особа – Національний банк України, про визнання кредитного договору №805/2008/840-ЖР/9/16 від 13.03.2008 року удаваним правочином, визнання вказаного кредитного договору таким, що укладений в національній валюті, зобов’язання відстрочити виконання зобов’язання за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК  через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: