Справа № 2а-800/11
СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Орленко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 23 грудня 2010 року звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відноситься до цієї категорії громадян та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючі з 01.01.06 року. Дію цього положення Закону щодо підвищення пенсії було призупинено Законами „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, проте рішенням Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.07 року визнано неконституційними відповідні норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Крім того, зазначила, що в 2008 році її право на отримання пенсії було обмежено Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Але 22 травня 2008 року Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ цього Закону. Просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо не нарахування їй щомісячної державної соціальної доплати до пенсії дітям війни в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01.11.2010 року; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси провести на її користь нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01.11.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням фактично виплачених сум.
Від представника Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси письмове заперечення проти позову не надійшло.
У відповідності до ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 02.09.1945 року було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року»визнано неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з дня визнання неконституційними норм законів про бюджет на 2007 та 2008 роки ці норми закону втратили чинність. Саме з цього часу такій категорії осіб, як «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Заперечення щодо невизначеності органа виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то суд керується вимогами ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV якою передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 зазначеного Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, у 2009 році та у 2010 році дія ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України
Отже нарахування та виплата у 2009 –2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22 травня 2008 року по 01 листопада 2010 року, встановленого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим позовні вимоги є такими, що з точки зору матеріального права підлягають задоволенню в цій частині.
Втім, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач не зазначає, коли дізналася про порушення своїх прав, однак звернулася до суду лише тепер. Враховуючи це, суд вважає, що оскільки закони та підзаконні нормативно-правові акти публікуються у пресі, кожна особа, за наявності бажання, може мати доступ до цієї інформації. Позов був заявлений до суду 23 грудня 2010 року, а тому суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк давності звернення до суду щодо вимог за період з 2007 року по 23 червня 2010 року, а тому суд вважає, що відносно цих вимог він має бути застосованим і в цій частині в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
За таких обставин суд вважає, що слід задовольнити позов частково.
Керуючись ст. 8, 9, 11. 17, 99, 128, 159-163, 183-2, 186 КАС України, ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст. 1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», суддя, -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративній позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо перерахування та сплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 23 червня 2010 року по 01 листопада 2010 року –незаконною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 23 червня 2010 року по 01 листопада 2010 року з урахуванням сплачених сум.
Судові втрати віднести на рахунок держави.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови, в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя В.В. Орленко