У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Пивовара  В.Ф.,  Мороза  М.А.

 

розглянула у судовому засіданні 7 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2005 року.

 

         Вироком місцевого суду:

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Гвардійське

Новомосковського району Дніпропетровської  області,

раніше судимого:

26 листопада 2001 року Дзержинським районним судом м. Харкова

за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Звільнений 25 грудня 2001 року за постановою

Дзержинського районного суду м. Харкова

від 24 грудня 2001 року, на підставі ст. 5

Закону України “Про амністію” від 5 липня 2001 року,

 

         засуджено до позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 5 ст. 185 КК України на сім років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

 

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя м. Харкова,

раніше судимого:

6 липня 2001 року

Фрунзенським районним судом м. Харкова

за ст. ст. 141 ч. 2, 145 ч. 1  КК України на 1 рік 8 місяців.

Звільнений 10 серпня 2001 року за відбуттям покарання,

 

засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

Постановлено стягнути на відшкодування матеріальної шкоди:

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 81 грн. 50 коп.;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 101 116 грн. 10 коп.;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10                50 042 грн. 95 коп.;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11              6 513 грн. 40 коп.;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4 ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 -             86 458 грн. 40 коп.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_5  та  ОСОБА_6, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

 

Постановлено стягнути судові витрати в рівних частинах у доход держави:

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - 2 579 грн. 36 коп.;

- з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - 551 грн. 11 коп.

 

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2005 року апеляції засуджених ОСОБА_1,  ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 задоволені частково. Вирок Московського районного суду м. Харкова від                10 червня 2004 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інших змінено.    ОСОБА_3 пом'якшено покарання і постановлено вважати його засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Постановлено вважати, що сума, яка підлягає стягненню солідарно з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та         ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 становить 60 323 грн. 81 коп., а з ОСОБА_1, ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 49 333 грн. 55 коп.

 

Як визнав суд, ОСОБА_4 звільнившись з місць позбавлення волі 28 грудня 2001 року на початку лютого 2002 року, створив стійку організовану злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5           У період з лютого по серпень 2002 року вказані особи у різних складах на території м. Харкова вчинили низку злочинів.

 

Так, 27 лютого 2002 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_1,             ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особа невстановлена слідством, у під¢їзді АДРЕСА_1 у м. Харкові, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_7 і заволоділи його майном та зальну суму 81 грн.  50 коп.

 

17 березня 2002 року, приблизно о 1 годині, ОСОБА_4, ОСОБА_1,       ОСОБА_6, ОСОБА_5 та особа невідома слідству, за попередньою змовою із ОСОБА_3, проникли у гараж, що розташований на території ГБК “Індустріальний”, на АДРЕСА_2 у  м. Харкові, і заволоділи майном, що там знаходилося, заподіявши потерпілим  ОСОБА_9 та  ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 131 823 грн.

 

9 червня 2002 року, приблизно о 1 годині, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, проникли у АДРЕСА_3 у м. Харкові, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_10 на загальну суму 71 350 грн. 21 коп.

 

У проміжок часу з 20 по 25 липня 2002 року, приблизно о 1 годині,         ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, проникли у АДРЕСА_4 у м. Харкові звідки таємно викрали майно ОСОБА_11, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на 16 413 грн.   04 коп.

 

У проміжок часу з 5 по 8 серпня 2002 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, приблизно о 1 годині, проникли у АДРЕСА_5 у м. Харкові, звідки таємно викрали майно ОСОБА_12 на загальну суму 354 703 грн. 04 коп.

 

У період з 1 по 5 червня 2002 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, намагалися з метою крадіжки майна ОСОБА_24 проникнути у його  гараж на АДРЕСА_6 у м. Харкові, але свій злочинний намір не довели до кінця з незалежних від їх волі обставин.

 

14 липня 2002 року, приблизно о 1 годині, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, вчинили замах на крадіжку майна ОСОБА_25 із АДРЕСА_7 у м. Харкові.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію його злочинних дій, просить вирок щодо нього змінити та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України, урахувавши пом'якшуючі обставини. Крім того зазначає, що суд невірно визначив початок строку відбування покарання та при вирішенні цивільного позову не урахував його другорядну роль у вчиненні злочинів. Вказує на те, що його безпідставно не ознайомили  із технічним записом судового процесу.

 

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3, зазначає, що у справі допущено порушення законів. Просить урахувати пом'якшуючі обставини та призначити ОСОБА_3 більш м'яке покарання.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

 

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності   ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за які їх засуджено, базується на сукупності зібраних у справі доказів, є правильним і у касаційних скаргах не оспорюється.

 

         Правильність рішення суду щодо кваліфікації дій засуджених, сумнівів не викликає.

 

Посилання ОСОБА_1 на те, що йому безпідставно відмовлено в ознайомленні з технічним записом судового засідання, є надуманим і спростовується даними, що є у матеріалах справи (т. 15 а. с. 336).

 

Що стосується заяви засудженого про те, що суд неточно визначив початок строку відбування покарання, то відповідно ст. 409 КПК України, це питання вирішується судом за місцем відбування покарання.

 

         Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неправильне розв'язання  цивільного позову про стягнення з нього у солідарному порядку на користь потерпілих матеріальної шкоди, завданої злочинами, є необгрунтованими, оскільки, при вирішенні питання про цивільний позов, суд з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 64, 328 КПК України і ст. 1166 ЦК України, прийняв обгрунтоване рішення, урахувавши ступінь вини ОСОБА_1 і конкретні обставин справи.

 

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд керувався вимогами ст. 65 КК України. При цьому були ураховані обставини справи, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, про які посилається у касаційній скарзі засуджений. Суд обґрунтував своє рішення і призначив винному покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім. Підстав для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

 

Не вбачається також і підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3 про пом'якшення винному покарання. Зі справи видно, що призначаючи ОСОБА_3 покарання, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль винного у вчиненні злочину, його позитивну характеристику,  стан здоров'я та дійшов правильного висновку про призначення йому покарання саме у виді позбавлення волі. Апеляційний суд, у свою чергу, при перевірці апеляцій ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, знайшов за можливе, з урахуванням усіх обставин справи, пом'якшити йому покарання до семи років позбавлення волі. Підстав для застосування ст. 69 КК України, і подальшого пом'якшення покарання, не знайдено.

 

Посилання захисника ОСОБА_2 загального характеру на порушення законів у справі, було предметом перевірки і не знайшли свого підтвердження.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального законів, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

 

Підстав для задоволення касаційних скарг ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, а також для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України,  не вбачається.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

у задоволенні касаційних скарг засудженому ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_2 - відмовити.

 

 

С у д д і:

 

Пивовар  В.Ф.                      Кравченко К.Т.                   Мороз  М.А.