У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Пивовара  В.Ф.,  Мороза  М.А.,
за участю прокурора	Ковзеля  П.О.

 

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 7 вересня 2006 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року.

 

         Вироком Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2006 року засуджені:

 

                            ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець АДРЕСА_1,

судимості не має,

 

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

 

         Згідно із ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися у ці органи для реєстрації;

 

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженець м. Києва,

житель АДРЕСА_2,

раніше судимий:

21 лютого 2005 року Машівським районним судом

за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. ст. 70, 75 КК України

на 4 роки позбавлення волі, з випробуванням,

з іспитовим строком 2 роки,

 

         - за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

         - за ч. 2 ст. 263 КК України на 1 рік позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено чотири роки позбавлення волі.

 

         За сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням відповідних обов'язків, згідно із ст. 76 КК України.

 

         Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

 

         ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого відкрито заволоділи його майном.

 

         Крім того, ОСОБА_1 знайшов і незаконно носив при собі кистень.

 

         Як визнав місцевий суд, ОСОБА_1 у листопаді 2005 року у своєму господарстві на вулиці АДРЕСА_3 знайшов кистень, котрий зберігав за місцем проживання, а 6 грудня 2005 року незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.

 

         Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2,              6 грудня 2005 року, приблизно о 12 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння поблизу кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_3 на вулиці АДРЕСА_4, діючи узгоджено, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_3, відкрито заволоділи його мобільним телефоном та sim-карткою до нього.

 

 

 

         Апеляційний суд Полтавської області, розглянувши апеляцію прокурора щодо призначення м'якого покарання ОСОБА_1, скасував вирок місцевого суду в частині застосування ст. ст. 75, 76 КК України до ОСОБА_1 і постановив новий вирок від 24 березня 2006 року.

 

         За цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України призначено 4 роки позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 263 КК України 1 рік позбавлення волі.

 

         За сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

 

         У решті вирок місцевого суду, у тому числі й щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

 

         У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання з урахуванням усіх обставин справи.

 

         Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 законним й обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, з таких підстав.

 

         Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у відкритому заволодінні чужим майном повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_2, із застосуванням насильства, а також незаконному носінні холодної зброї,  стверджується сукупністю перевірених у судовому засіданні доказів, є правильним і засудженим не оспорюється.

 

         Крім неодноразових показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини заволодіння майном потерпілого його винність стверджується поясненнями ОСОБА_3, який підтвердив, що винні діяли узгоджено, з метою заволодіння його мобільним телефоном. ОСОБА_3 повідомив хто і яким чином заподіяв йому тілесні ушкодження з використанням кистеня, який був у ОСОБА_1

         Показання винних і потерпілого узгоджуються між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

 

         Крім зазначених пояснень суд навів у вироку показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтвердили факт носіння і вилучення саме у ОСОБА_1 кистеня.

 

         Суд у вироку підставно послався й на дані, що містяться у протоколах:

 

         - явок з повинною ОСОБА_1 і ОСОБА_2;

         - огляду викраденого телефону і кистеня;

         - висновках судово-медичної, товарознавчої та криміналістичної експертиз.

 

         Зокрема, з висновку судово-медичної експертизи видно, що у ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, котрі утворилися від дії продовгуватого тупого предмету за обставин вказаних потерпілим.

 

         Згідно з висновком криміналістичної експертизи, кистень, вилучений у ОСОБА_1, є не клинковою холодною зброєю ударно-роздріблюючої дії та виготовлений саморобним способом з довільним використанням спрощеної конструкції.

 

         Таким чином, суди першої й апеляційної інстанцій, перевіривши зібрані докази й обговоривши доводи засудженого дійшли правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинених ним злочинах і правильно кваліфікували його дії.

 

         Посилання ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції постановив щодо нього несправедливий вирок без урахування його ролі у злочинах і пом'якшуючих обставин, не можна визнати підставними.

 

         Апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1, у тому числі й за сукупністю, покарання, належним чином, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи і правильно призначив винному покарання саме у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім.

 

         Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання.

 

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування вироку не виявлено.

 

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

         касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2006 року щодо ОСОБА_1- без зміни.

 

С у д д і:

 

Кравченко  К.Т.                            Пивовар  В.Ф.                      Мороз  М.А.