Справа 2-1355/11

Категорія 4

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 березня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Кравченко В. Є.

при секретарі     -      Пронкіній К.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Південна товарна біржа «ТОМ-НЕКСТ»про визнання права власності, суд

 В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа:  Південна товарна біржа «ТОМ-НЕКСТ», в якому, з врахуванням уточнень  просила суд визнати за нею право власності на кімнату № 5 у квартирі АДРЕСА_1,  придбаного на підставі  договору  купівлі-продажу цієї кімнати. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу квартири був укладений в Південній товарній біржі  «ТОМ-НЕКСТ», сторони досягли згоди по усім умовам договору та фактично виконали його,  право власності на квартиру,  згідно з цим договором належним чином пройшло державну реєстрацію в ДКП «БТІ та ДРОНМ»міста Севастополя за № 2617 від 31.07.1999 року, однак на теперішній час позивачка не може розпорядитися належним їй майном на власний розсуд, оскільки в нотаріальних конторах міста Севастополя  відмовляються в якості  правовстановлюючого документу договір, зареєстрований  на товарній біржі, у  зв’язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просить задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи їх ст. 392 ЦК України.

       Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала заяву в якій вказала що підтримує позов у повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності, за наявними у  справі  матеріалами.   Відповідачі в судове засідання не з’явились,  надали до суду письмові заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутністю, з позовними вимогами згодні.   

        Третя особа –Південна  товарна біржа «ТОМ-НЕКСТ» у судове засідання не з’явилась, згідно спрямованого на  адресу суду листа, підтвердив, що  договір дійсно  був  укладеній  на біржі  та зареєстрований  під № Н/2-168, просив справу розглянути за її відсутністю,  проти задоволення позову ОСОБА_1  не заперечує.

       Визнаючи матеріали про права та взаємовідносини сторін достатніми,суд розглядає справу за відсутності відповідачів, по наявним у справі матеріалам.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

       Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості  від 30 червня 1999 року, укладеного та зареєстрованого на Південній  товарній біржі «Том-Некст», ОСОБА_1 придбала АДРЕСА_1 в м. Севастополі у відповідачів  по справі.     Цим договором встановлено, що ОСОБА_1  отримує право власності на АДРЕСА_1 в м. Севастополі з моменту підписання даного договору та реєстрації його на Південній  товарній біржі (пункт 6).

        Відповідно до реєстраційного напису Південної товарної біржи на вказаному договорі цей  правочин, згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу України, що мав дію у тому часі, підлягає реєстрації у ДКП «БТІ і ДРОНМ» м. Севастополя.

         Ця вимога позивачем виконана і договір був зареєстрований у  державному органі реєстрації права власності  на об’єкти нерухомі за реєстровим № 2617 від 31.07.1999 року

         За  приписом  ч. 1  ст. 58  Конституції  України -  закони  та  інші  нормативно –правові  акти  не  мають  зворотної  сили  у  часі , крім  випадків  пом’якшення  або  скасування  відповідальності  особи ,  у  зв’язку  з  чим , суд  вирішує  справу  стосовно  цивільних  правовідносин , що  виникли   на  день  укладання  зазначеного  договору   та  реєстрації  права  власності  на  вказану  квартиру  за  позивачкою  в  ДКП «БТІ і ДРОНМ»  м. Севастополя на  підставі  цивільного законодавства , що  було  чинним  на  той  час , а  стосовно  правовідносин , що  виникли  після  01  січня  2004  року   на  підставі  цивільного  законодавства , що  набрало  чинності  після  01  січня  2004  року .

           Згідно  вимог  ч.2  ст. 4  ЦК  України  в  редакції  1963  року , що  був  чинним на  день  укладення  зазначеного  договору, та  його  реєстрації  на  товарній  біржі і  реєстрації  права  власності  за  ОСОБА_1 на кімнату 2/5-17 № 5 у АДРЕСА_1 в м. Севастополі, цивільні  права  та  обов’язки  виникають  з  угод , передбачених  законом ,  а  із положень , зазначених  у  ст. ст.  227   цього  кодексу вбачається , що до  таких  угод  належали  договори купівлі – продажу , а  згідно  вимог  ч. 2  ст. 12  Закону  України  «Про  власність », що  також   був  чинним  на  зазначений  час  -  громадяни  набували  право  власності  на майно , в  тому  числі , внаслідок  укладення  угод , не  заборонених  Законом .

          Згідно  з  вимогами  ч. 2  ст. 15  Закону  України  «Про  товарну  біржу »  - угоди , зареєстровані  на  біржі , не  підлягають  нотаріальному  посвідченню .

        В силу  ст. 328 ЦК України, в редакції, що діє на теперішній час,  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 317 вищевказаного Кодексу, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. В даному випадку позивачка володіє, користується, але не має можливості розпорядитися своїм майном.

        Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, цей правочин - біржовий договір було укладено з дотриманням Закону України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 року № 1956. Умови біржового договору сторонами виконані, тобто кімната фактично перейшла у власність до позивача, остання передала за квартиру відповідачу гроші у сумі 2600 гривень і в свою чергу позивач цей договір зареєстрував у  ДКП «БТІ і ДРОНМ» м. Севастополя.

        Таким  чином, суд вважає, що вказаний договір був укладений між сторонами і його умови були виконані ними фактично, цей договір був зареєстрованим в органах державної реєстрації належним чином.

За  змістом  вимог  ст. 4  ЦПК  України –суд , здійснюючи  правосуддя , захищає  права  та  інтереси  зацікавлених у   цьому  осіб  у   спосіб , визначений  законами  України .

            Згідно  з  вимогами  абзацу 2  частини 2   ст. 16  ЦК  України та  ст. 392  ЦК  України , -  цей  кодекс  містить такий  спосіб  захисту прав  власника , як визнання  права власності судом на  майно  за  власником цього  майна  при  умові , що це  право не  визнається  іншою  особою .

Оскільки  позивач не може здійснити відчуження  свого майна у встановленому законом  порядку на теперішній час, суд, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4,16 ЦК України, вважає за  необхідне задовольнити заявлений  позов.

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,16, 204, 210, 317, 328, 392 ЦК України, ст.ст.10 ,11,  169, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  суд, -   

                                                                                         В И Р І Ш И В:    

          Позов ОСОБА_1 -  задовольнити.   

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на кімнату 2/5-17 № 5 у АДРЕСА_1 в м. Севастополі.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                                                 В.Є.Кравченко