справа 2-73/11(№ 2-1535/10)

                                                                                                         категорія 54                                        

         РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 березня  2011 року                                   м. Севастополь

Нахімовський районний суд міста  Севастополя в складі:

головуючого судді –Кравченко В.Є.,

при секретарі –         Пронкіній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості,

                                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «СГС Плюс», звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1, заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за станом на 26.10.2009 року в розмірі 733,96 грн., а також вирішити питання про  стягнення на користь позивача витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового розгляду, в сумі 30,00 грн. та на користь держави -  судового збору , в сумі  51,00 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  позивач є організацією,  яка  здійснює  систематичне постачання  до АДРЕСА_1 в м. Севастополі теплової енергії  і гарячої води, проте, відповідач, користуючись послугами ТОВ «СГС Плюс»в опалюваній сезон 2008-2009 рр., не сплатив у встановлений  термін їх вартість, чим спричинив шкоду ТОВ «СГС Плюс». На адресу ОСОБА_1 спрямовувались рахунки з роз’ясненням термінів та порядку сплати заборгованості, обставини ухилення  споживача сплатити вартість  спожитих послуг у добровільному порядку є підставою для  звернення  позивача  до суду з вищевказаним позовом з обґрунтуванням позовних вимог статтями 67,68 ЖК України та статтею 526 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача –Касаткін О.В. підтримав заявлений позов, вважає всі заперечення відповідача необґрунтованими, пояснив, що  у випадку існування  на будинку  будинкових  засобів  обліку теплової енергії, споживач, згідно з Правилами  надання  послуг теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету  Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630,  споживач  сплачує  послуги згідно з показником пропорційно опалюваній площі квартири, а порядок перерахунку передбачений тільки у разі відсутності  будинкових або квартирних засобів обліку. Таким чином, за твердженням представника ТОВ «СГС Плюс»відповідачу виставлено рахунок про погашення  вартості фактично спожитої ним енергії. Крім того, за наслідком перевірок якості опалювання квартири ОСОБА_1,  працівниками позивача було встановлено, що зниження тепла у йог квартирі відбулось внаслідок самостійного перепланування ОСОБА_1.  та змін  з відступленням від проекту опалюваних труб в квартирі, а також протиправні дії  відповідальної за  будинковий  прибор обліку теплової енергії.

Представник відповідача в  судовому  засіданні заперечує позов у повному обсязі, вважає, що у  позивача відсутні законні підстави для стягнення заборгованості , в сумі 733,96 грн., оскільки у спірний період послуги з постачання  теплової енергії не надавались ОСОБА_1 належним чином, а обставини, на які ТОВ «СГС Плюс»посилається у позові не відповідають фактичним, про що його в своїх офіційних листах неодноразово повідомляв відповідач, починаючи з грудня 2008 року, проте  тільки у лютому 2010 року якісне теплопостачання квартири ОСОБА_1 було відновлено, за наслідком  ремонтних робіт, проведених ТОВ «СГС Плюс», у зв’язку з чим  вважає доцільним здійснювати плату за отриману конкретну комунальну послугу. Також зазначив, що самостійні  дії ОСОБА_1 по заміні труб у своєї квартирі були здійснені останнім наприкінці 2009 року, проте, спірним періодом позивач  зазначає з 01.2008 року по 10.2009 року, до того ж , позивачем у порядку статей 10,60 ЦПК України не доведений  факт надання послуг, а також не доведено технічно, що  заміна старих труб  у квартирі могла бути реальною причиною зниження рівня температури у квартирі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, не знаходить підстав  для  задоволення  позову,  виходячи з  наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуги  з централізованого опалювання та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_1. За станом на жовтень 2009  року у ОСОБА_1 перед ТОВ «СГС Плюс»створилась заборгованість по сплаті спожитих послуг , в сумі 733,96 грн., оскільки останній  в добровільному порядку  вартість спожитих послуг не сплатив,  позивач  звернуся  до суду з позовом для її стягнення на підставі судового рішення.

Також судом встановлено, що причина, за якою відповідач свідомо відмовлявся сплачувати вартість спожитої енергії є відсутність тепла  в його квартирі, про що  він неодноразово повідомляв керівництво ТОВ «СГС Плюс»у своїх листах від 01.12.2008 року, від 28.01.2009 року та  від 04.12.2009 року, в яких йдеться про незадовільне теплопостачання та ухилення позивача та неусунення причин незадовільного  теплопостачання, відомих позивачу,  своєчасного та якісного надання цих послуг.

Як встановлено судом, для відновлення якісного теплопостачання  АДРЕСА_1, ТОВ «СГС Плюс»було здійснено ряд конкретних робіт : в підвальному приміщенні  проведена  заміна ділянки  трубопровода діаметром 20 мм на діаметр 32 мм,  довжиною 6 погонних метрів; на стояках центрального водопостачання  в підвальних та під дахових приміщеннях  здійснено заміну  та ремонт вентилів, діаметром 20 мм; проведена  регулювання  системи ЦВ методом  установки  дросельних шайб  у кількості  4 штук на кожній секції. За власним  висновком позивача, здійсненим  у листі від 03.02.2010 року за вих. № 163, спрямовани на адресу відповідача та приєднаним до матеріалів справи, саме ці роботи, які було здійснено у грудні 2009 року дозволили поліпшити якість  теплопостачання в квартиру ОСОБА_1

          Згідно  ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За відсутність договірних відносин, суд повинен виходити з наявності  зобов’язальних відносин сторін, заснованих на законі та звичаях звичайного  ділового обороту.

  В обґрунтування позовних вимог позивач посилається  на статтю 526 ЦК України.

           В силу приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

 Згідно  положень   пунктів   1,  2,  6  і  8    частини   1   статті    20  Закону України  «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-ІУ, споживач  має право:

- одержувати вчасно  та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством  та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

- одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію  про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість  місячного платежу,  структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

-   на несплату вартості житлово-комунальних послуг  за період фактичної відсутності житлово-комунальних  послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

-   на перевірку  кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

   Відповідно до  положень  пунктів  3, 4 і 5  частини 1 статті   16 цього ж Закону № 1875-ІУ    комунальні послуги надаються споживачу безперебійно,  за винятком часу перерв у разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації  про таку перерву споживача не пізніше ніж: за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом». Саме це право, зокрема, безперебійного отримання комунальної послуги –отримання тепла та у такому разі  неповідомлення  споживача не пізніше ніж: за 10 днів»про наявність проблем в системі  опалювання ,було  порушено   позивачем .

Судом встановлено, що позивачу через листування з відповідачем було достовірно  відомо,  що споживач ОСОБА_1  не одержує послугу з постачання  теплової енергії в належному обсягу і якості,  у зв’язку з чим  вимоги позову про сплату  вартості неодержаної послуги суд знаходить недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

          Посилання представника позивача на те, що з відповідача стягується вартість  фактично спожитої теплової енергії, оскільки на будинку є засіб обліку  спожитої енергії не сприймається судом, оскільки наявність такого засобу не  виключає факту неналежного надання ТОВ «СГС Плюс»послуги, про що підприємство було особисто визнано у листі від 03.02.2010 року за вих. № 163.

Також акт від 11.12.2009 року про встановлення факту самостійної заміни відповідачем внутриквартирних комунікацій, в силу ч. 1 і ч.3 ст.58 ЦПК України, не оцінюється  судом як  належний  доказ, оскільки  він не несе інформацію щодо предмету  доказування, так як  спірним є період попереднього опалюваного сезону. Крім  того, як з’ясовано судом, у 2010 році сторони не мають один до одного претензій до якості наданих послуг та сплаті їх вартості.

В силу положень  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення  у  цивільній справі»і роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість. В силу приписів  ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що представник відповідача привів переконливі докази в обґрунтування своєї заперечень на позов, в свою чергу, позивач  не довів суду обставин свого позову та підстави для стягнення вартості  саме фактично наданих або спожитих послуг. Інших доказів в обґрунтування заявлених вимог позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

В силу положень ч.4 ст. 88  ЦПК України, у зв’язку з відмовою в позові судові витрати позивачеві не відшкодовуються,  розподіл судового  збору  підлягає віднесенню за рахунок держави, відповідач про відшкодування понесених ним судових витрат не заявляв.

На підставі викладеного , керуючись статтями 3, 10,  27, 31,  11,  57-60, 209,212-215,218 ЦПК України, статей 11, 509,526 ЦК України, суд

                                                   ВИРІШИВ :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості у розмірі 733,96 грн. –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги через Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                  В.Є.Кравченко