Справа №2-1133/11 Кат. 04

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2011 р. Нахімовский районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого суді - Лемешко А.С.

при секретарі –Пус М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання права власності на частку в нерухомому майні,

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до відповідача ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 та просить визнати право власності на частку в нерухомому майні. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням суду було припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 з виплатою компенсації в розмірі 24000 гривень.

У судове засідання сторони не з’явилися, надали суду зави про розгляд справи у їх відсутність, позивач на позові наполягає у повному обсязі, відповідач з позовними вимогами згоден. Третя особа надала заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованними і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22 липня 2010 року було припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в м. Севастополі, також вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у м. Севастополі у розмірі 24000 гривень була виплачена ОСОБА_3 з депозитного рахунку ТУ ДСА України в м. Севастополі.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності  набувається в порядку, визначеному  законом. Ніхто не може бути противоправне позбавлений права  власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів вказаною статтею передбачено визнання права.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За вимогами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим  правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності  не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, адже факт припинення права власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в м. Севастополі та виплати вартості цієї частки майна встановлений судом. Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки це не суперечить діючому законодавству.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 204, 316, 319, 321, 328 ЦК України ,ст.ст. 10, 30, 42, 57, 58, 63, 64, 212, 213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_4, що раніше належало ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10 денний строк з моменту проголошення рішення апеляційну скаргу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий –Суддя:                                  /підпис/                               

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

Суду  м. Севастополя                                                                                  А. Лемешко