15 вересня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства “Надія”, товариства з обмеженою відповідальністю “Молсервіс”, дочірнього підприємства “Техсервіс”, дочірнього підприємства “Гадячсир”, ліквідаційної комісії дочірнього підприємства “Техсервіс” (далі - АТ “Надія”, ТОВ “Молсервіс”, ДП “Техсервіс”, ДП “Гадячсир”) про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за  касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду від 26 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2005 року,

                             встановила:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ “Надія”, ТОВ “Молсервіс”, ДП “Техсервіс”, ДП “Гадячсир”, ліквідаційної комісії дочірнього підприємства “Техсервіс” про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що перебував у трудових відносинах з ДП “Техсервіс” та добросовісно виконував свої трудові обов'язки.

Посилаючись на те, що його звільнено з грубим порушенням трудового законодавства згідно п. 4 ст.40 КЗпП України, просив поновити його на роботі, змінити формулювання причини звільнення, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Гадяцького районного суду від 21 жовтня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, - його визнано звільненим за п. 1 ст. 40 КзПП України з 1 січня 2004 року, зобов'язано орган по працевлаштуванню внести зміни запису у трудову книжку, з ліквідаційної комісії ДП “Техсервіс” стягнуто на його користь середню заробітну плату у розмірі 3438 грн. 72 коп., 371 грн. 52 коп. вихідної допомоги, моральну шкоду у розмірі 1500 грн., а також 59 грн. 50 коп. державного мита. У задоволені позовних вимог до ВАТ “Надія”, ТОВ “Молсервіс”, ДП “Гадячсир” - відмовлено.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Гадяцького районного суду від 18 листопада 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та надано термін для усунення недоліків.

Ухвалою цього ж суду від 26 листопада 2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1 визнана неподаною та йому повернута. 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень про визнання апеляційної скарги неподаною, посилаючись на допущенні судами порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм  процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

 Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

            Керуючись статтями 332, 336, 337, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                             ухвалила:

                          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.