Справа № 2029/2-826/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 р. Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
у складі: головуючого- судді Єрмоленко В.Б.
при секретарі- Вовк О.Ю.
за участю позивача –ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 2312 грн. 14 коп., середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за 7 місяців та 4 дні у сумі 12126 грн. 80 коп., витрат на правову допомогу- 500 грн., посилаючись на те, що з 05 червня 2009 р. по 13 серпня 2009 р. він працював на підприємстві термістом в цеху № 570. При звільненні за власним бажанням, підприємством не проведений остаточний розрахунок , не виплачена недоотримана заробітна плата.
Представник відповідача в судове засіданні не з’явився, направив відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не заперечує проти позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі , тому як на задоволення вимог кредиторів на протязі з 2004 року вводиться мораторій , останній введено за ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2011 р., якою порушено провадження у справі по визнання банкрутом ДП «Завод ім.В.О.Малишева». Відповідач також заперечує проти стягнення понесених ОСОБА_1 витрат, посилаючись на те, що не надано розрахунку витраченого адвокатом часу.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши материіали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступного.
Позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ДП «Завод імені В.О. Малишева»з 05.06.2009 р. , працював термістом цеху 570 та звільнений з за власним бажанням 13.08.2009 р.
Згідно ст.ст.21, 115 Кодексу законів про працю України працівник підприємства , установи, організації зобов'язується виконувати роботу, визначену трудовою угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату регулярно у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць. За правилами ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки, заборгованість підприємства по заробітній платі на день звільнення позивача, складає 2312 грн. 14 коп. Зазначена сума підлягає примусовому стягненню на користь ОСОБА_1
Відповідно до ст.. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних сум - спір вирішується судом, який визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку, з урахуванням розміру спірної суми, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
З матеріалів справи випливає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2011 р., за заявою кредитора, порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДП «Завод імені В.О. Малишева», а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойки ( штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом»дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплати, що входять до структури заробітної плати згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці».
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, яка передбачена ст. 117 КЗпП України є санкцією за невиконання підприємством обов’язку щодо виплати усіх належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України та не є заробітною платою. Тому у позові ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно відмовити.
Згідно п. 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України витрати на юридичну допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи. Статтею 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюються законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи. Граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Згідно матеріалів справи , позивачеві надана правова допомога у вигляді складання позовної заяви, на виготовлення якої витрачено не більше однієї години. Мінімальна заробітна плата на місяць з 01.01.2011 р. складала 941 грн. Таким чином, за годину робочого часу, розмір витрат на правову допомогу становить 376 грн. 40 коп. Зазначену суму необхідно стягнути з відповідача .Сума судових витрат, яка складається із судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, підлягає стягненню в дохід держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 79, 81, 84, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.2, 21, 115, 116 Кодексу законів про працю України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково
Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 13.08. 2009 р.- 2312 грн. 14 коп. , витрати на правову допомогу-376 грн. 40 коп., а всього-2688 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) 54 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»на користь держави судовий збір - 51 грн. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-120 грн.
Решту частину позовних вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми заробітної плати за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідачем-з дня отримання його копії.
СУДДЯ –