Справа №2-136/2007 p.

Категорія 37

РІШЕННЯ

Іменем     України

07     березня 2007 р. Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді - Остаповича В.І.

при секретарі Задорожняк О.М.

за участю прокурора - Кацап Ю.М.

позивачки - ОСОБА_1

законного представника позивачки - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування - Давидюк Людмили Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2007 р. до суду з позовом звернулася неповнолітня ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., яка просила позбавити батьківських прав щодо неї ОСОБА_2.

Посилається на те, що відповідач перебував в зареєстрованому шлюбі з її матір»ю ОСОБА_4. з 1998 р. до березня 2000 р. Від цього шлюбу вони мали трьох дітей, в тому числі і її. В 2000 р. відповідач залишив її маму і перейшов жити до іншої жінки. З того часу відповідач фактично з нею не спілкується, не надає їй матеріальної допомоги, своїми діями позбавив їх можливості проживати в квартирі, в якій вони раніше проживали, із-за чого мати вимушена була виїхати на заробітки за кордон. Довгий час вона (позивачка) добиралася щоденно з с. Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області до м. Чернівці, щоб відвідувати школу.

8        судовому засіданні позивачка наполягала на позовній вимозі, обгрунтувала

вищенаведеним та стверджувала, що останні півтора року вона взагалі на бачилася і не

спілкувалася з батьком, він жодного разу не відвідав її у с Веренчанка чи в м. Чернівці.

Він її навчанням та станом здоров'я не цікавиться, до школи не приходить, в 2005 р. вона

двічі перебувала в лікарні №2 м. Чернівці, де він жодного разу її не відвідав, в квартирі,

яка є її та відповідача спільною власністю відключив тепло, воду і електроенергію,

пошкодив сантехніку, зробив неможливим проживання, тому вона (позивачка) з

сестричкою вимушена знімати квартиру в Чернівцях, яку оплачує її мама і бабуся.

Відповідач дійсно сплатив заборгованість за комунальні послуги за квартиру, але не з

батьківських почуттів, а тому що на квартиру було накладено арешт за велику

заборгованість. Тому вона вважає, що він не виконує ніяких батьківських обов'язків щодо

неї, а тільки примусово виплачує аліменти.

Аналогічні пояснення дала законний представник неповнолітньої позивачки - її бабуся ОСОБА_3., яка є опікуном позивачки і просила суд задоволити позов.

ВідповідачОСОБА_2. позову не визнав і просив відхилити його з слідуючих підстав.

Згідно з постановою Шевченківського районного суду від 21.02.2000 р. він зобов'язаний до виплати аліментів на утримання позивачки, які постійно сплачує. Це спростовує відомості про те, що він її не утримує. Крім того, квартира за адресою:

2

АДРЕСА_1 є його з позивачкою спільною власністю і оплативши заборгованість за комунальні послуги за всю квартиру в сумі 8000 грн. (відповідач) тим самим також опікувався про її матеріальний стан. Будь-яких перешкод в користуванні цією квартирою він доньці не чинить.

Крім того, до грудня 2005 р. він систематично зустрічався з донькою у місті Чернівці, вони спілкувалися, відвідували різного роду розважальні установи та магазини. Проблеми у спілкуванні з донькою створює його бувша теща - бабуся ОСОБА_1, яка налаштувала дитину проти нього.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні висловилася проти позбавлення відповідача батьківських прав, хоча згідно письмового висновку, який був наданий суду як додаток до позовної заяви вбачається, що цей орган вважав, щоОСОБА_2. не піклується про позивачку, не займається її вихованням та утриманням, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків (а.с.25).

Прокурор в судовій промові висловився проти задоволення позову, вважаючи, що підстав для його задоволення недостатньо.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позову, який підлягає до задоволення.

Обов'язки батьків щодо виховання дітей визначені ст. 150 СК України.

Відповідно до. вказаної норми батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки повинні поважати дитину. Передача дитини на виховання іншій особі не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про освіту» батьки зобов'язані задля розвитку дитини виховувати в ній працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до старших.

Згідно п.2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач не виконує жодних обов'язків щодо виховання та розвитку своєї доньки - неповнолітньої позивачки ОСОБА_1, оскільки встановлено, що він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє щодо неї щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.

Як вказала на це в судовому засіданні позивачка і не заперечував відповідач, вони особисто не зустрічалися і не спілкувалися на протязі останніх 1.5 року.

Як вбачається з довідки Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІП ступенів №6 через тривалу відсутність матері, яка перебуває на заробітках у Німеччині вихованням та повним матеріальним забезпеченням дівчинки займається її бабуся. Часто школу відвідують тітка дитини з боку матері. Саме вони відвідують батьківські збори та інші заходи в школі. Батько дівчинки за останні 4 роки був в школі декілька, останній раз спілкувався з класним керівником ОСОБА_1 2 роки тому, після чого школою не цікавився взагалі (а.с.11).

Як вбачається з виписки з історії хвороби ОСОБА_1з 17.10. до 27.10.2005 р. перебувала на стаціонарному лікуванні, а з 21.12. до 31.12.2005 р. - денному стаціонарі Чернівецької міської лікарні №2, де перебуває на «Д» обліку і опікувалася нею під час лікування її бабуся.

3

3 довідки ТзОВ «Поліграф' вбачається, що з відповідачаОСОБА_2. утримуються аліменти, заборгованості по яких станом на 26.01.2007 р. немає. Сума аліментів перераховується на картковий рахунок на ім.'я ОСОБА_4(а.с.37).

Свідки ОСОБА_5. таОСОБА_6. - мати та сестра відповідача дали покази на підтвердження позиції відповідача. Суд критично оцінює ці покази, як такі, що надані близькими родичами відповідача на його користь.

СвідкиОСОБА_7. та ОСОБА_8 - односельці позивачки та її бабусі, стверджували, що відповідач дійсно не спілкується з донькою, коли приїжджає до с. Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області, ОСОБА_8 неодноразово підвозив її з Веренчанка до Чернівців, куди вона щоденно добиралась до школи.

З огляду на встановлені та викладені судом факти суд зробив висновок, що відповідач свідомо усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо доньки, її виховання, підготовки до самостійного життя, піклування про її потреби, проблеми та стан її здоров'я. Немаловажним для такого висновку суду є і той факт, що позов подала сама дитина, яка в судовому засіданні категорично наполягала на його задоволенні, а не другий з батьків, опікун чи орган опіки та піклування. Це свідчить про втрату будь-якого родинного зв'язку між дитиною та відповідачем.

Відповідно до ч. б ст. 164 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З огляду на встановлені стосунки між сторонами, які лягли в обґрунтовування позову суд вважає висловлений в судовому засіданні представником органу опіки і піклування та прокурором висновок про недостатність підстав для задоволення позову невірним, адже відповідач тривалий час не виконує жодного з обов'язків, які передбачені ст. 150 СК України та ст. 59 Закону України «Про освіту».

На підставі ст.ст. 150, 164 СК України, ст. 59 Закону України «Про освіту», ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, батьківських прав щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., актовий запис № 3307 від 26.12.1991 р. Чернівецького міськвідділу ЗАГС.

Згідно ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду Чернівецької області.