Головуючий у 1 інстанції - Харченко О.П.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року справа №2а-2704/10/0503
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-2074/10/0503 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання дій неправомірними і зобов'язання провести перерахунок пенсії,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-2074/10/0503 задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання дій неправомірними і зобов'язання провести перерахунок пенсії.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську щодо відмови в перерахунку та виплати надбавки до пенсії як інваліду війни ОСОБА_2 із розрахунку 200% мінімальної, пенсії за віком, яка розраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленої на момент виплат за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2005 р.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 надбавку до пенсії як інваліду війни із розрахунку 200% мінімальної пенсії за віком, яка розраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на момент виплат за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2005 р.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Знаходиться на обліку в УПФУ м. Артемівська Донецької області і отримує пенсію по інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Позивачем заявлені позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року як інваліду 3 групи відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-12 (надалі - Закон України № 2262). Умови призначення пенсії за вислугу років, її розміри, підвищення пенсії за вислугу років, виду служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначені розділом 2 зазначеного закону, статті з 12 по 17-2.
У ст.15 Закону № 2262-Х11 передбачено підвищення пенсій за вислугу років,зокрема, особам, які мають право на пенсію згідно цього закону і є ветеранами війни, на котрих поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,та пенсії за вислугу років підвищуються у відповідних відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач не сплачує йому підвищення до пенсії в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дія якої була чинна до 01.01.2006 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених Законами України про затвердження прожиткового мінімуму на відповідний період з 01.09.1999 року по 31.10.2000 року. З даними позовних вимог погодився суд першої інстанції.
Колегія суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до роз’яснень в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.04.2005 року № 4 « Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» таке підвищення провадиться виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", дію якої з 1 жовтня 2003 р. поширено на вказаних осіб постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. № 1350 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
До кінця 2006 року забезпечення виконання вищезазначених норм повинен був здійснювати відповідний орган Міністерства оборони України, як орган від якого позивач отримував пенсію, а з 2007 року - Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Зазначена норма запроваджена з 1 січня 2007 року Законом України № 489-5 від 19 грудня 2006 року.
Обґрунтованими є посилання апелянта на те що, він не є правонаступником Міністерства оборони, однак у межах спірних відносин не йдеться про передачу будь-яких боргів або інших зобов'язань Міністерства оборони, даний спір стосується не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії хоча і за минулий період , але в час, коли відповідні функції по перерахунку та виплаті пенсій вже передані до органів Пенсійного фонду України.
Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV, який згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 1 січня 2006 року, частина 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була викладена в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася.
Таким чином, позивач , звертаючись до суду з зазначеним позовом тільки 13.01.2009 року ,просить Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області виплатити підвищення до пенсії в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком ,при діючої на час звернення частини 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за якою розмір підвищення складає 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з матеріалів справи, слідує, що позивач із заявою про перерахунок підвищення до пенсії як учаснику інваліду війни, передбаченого приведеними нормами закону до належного відповідача Міністерства оборони України, на час дії вказаних норм законів, які передбачали таке підвищення у зазначеному в позові розмірі, не звертався, а з 01.01.2007 року відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області у добровільному порядку виконує вимоги ст. 13 Закону України " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб " у новій редакції.
За таких умов, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального права, що обумовлює скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області –задовольнити.
Скасувати постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-2074/10/0503 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання дій неправомірними і зобов'язання провести перерахунок пенсії.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання дій неправомірними і зобов'язання провести перерахунок пенсії - відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: А.А. Блохін
Судді: Г.М. Міронова
І.В. Юрко